Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ПЛАНУ ТОВАРООБОРОТУ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

УДК 339.142:339.37

Н. М. Ткаченко

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Розглянуто та деталізовано основні показники плану товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за розділами їх реалізації і взаємозв’язку в системі планування різних аспектів діяльності.

Ключові слова: система планування, збалансована система показників, план товарообороту.

Рассмотрены и детализированы основные показатели плана товарооборота предприятия розничной торговли по разделам их реализации и взаимосвязи в системе планирования различных аспектов деятельности.

Ключевые слова: система планирования, сбалансированная система показателей, план товарооборота.

Main indices of the retail trade enterprises’ turnover plan considering the realization of their interrelation in the planning system of the different aspects of activity are examined and detailed in the article.

Key words: planning system, balanced indices system, turnover plan.

Результатом процесу планування діяльності підприємства є план.

Термін «план» означає проект чого-небудь [1].

План у широкому розумінні реалізує сучасну концепцію планування, спрямовану на створення моделі, що об’єднує економічно-соціальні й інтелектуально-організаційні процеси. Це дозволяє господарюючому суб’єкту розробити таку систему заходів його майбутньої діяльності, яка б передбачала обґрунтування економічних цілей його розвитку і функціонування на основі найбільш повного виявлення вимог (потреб) ринку і встановлення таких елементів методологічного інструментарію планування (орієнтирів, напрямів, сфер, показників), які бзумовлювали в майбутньому досягнення очікуваних результатів діяльності.

Дослідження вчених [4–6 та ін.] показали, що провідним методологічним інструментом планування є показники. Їх сукупність, взаємозв'язок охоплює різні сторони пізнання об'єктів, процесів, явищ і формує стан і тенденції розвитку су б'єктів господарювання в умовах ринкової економіки, підвищує практичну значимість і цінність планової інформації для управління.

Метою статті є розгляд і деталізація основних показників плану товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за розділами їх реалізації і взаємозв’язку всистемі планування різних аспектів діяльності.

Склад планів в умовах ринкової економіки не визначено законодавчо, а безпосередньо залежить від масштабів підприємств і особливостей функціонування.

У плані передбачені єдність мети і змісту, об'єктивність показників. Показники відображають природу, сутність, закони розвитку об'єктів, описують їх реальний стан або зміни у просторі й часі, обумовлюють розміри і кількісні співвідношення ознак суспільних явищ. Тому, як зазначається в економічній енциклопедії, показники – це величини, які дають можливість робити висновки про стан підприємства, його динаміку, піднесення чи спад [2].

У більшості випадків «показник» означає узагальнену характеристику будь-якого об'єкта, процесу або його результату, поняття або їх властивостей , виражених, здебільшого, в числовій формі [3]. Не суперечать цьому, а, навпаки, привносять певні роз’яснення в розуміння цього терміна вчені і практики. Так, наприклад, Е. А. Зінь, М. О. Турченюк зауважують, що «показник – це конкретне значення кількісних або якісних параметрів та процесів, що відбуваються в умо вах конкретного місця протягом визначеного часу» [4, с. 35]. Г. М. Тарасюк зве ртає увагу на те, що «показник – кількісна характеристика певної властивості соціально-економічних об’єктів і процесів; якісно визначена величина, що є результатом виміру чи розрахунків» [5, с. 132]. Спеціалісти Міжнародної мережі IBNET розглядають це поняття в такому формулюванні: «показник – кількісний або якісний коефіцієнт або змінна, що мають прості і надійні засоби для оцінки діяльності підприємства в цілому або для оцінки окремих змін [6]. Отже, показники – це числа, що оцінюють кількісну, якісну, просторову і часову визначеність.

Розробка планів здійснюється на основі системи планових показників. Система планових показників може бути представлена: 1) переліком показників, що характеризують у комплексі всі основні елементи, процеси та відносини господарської діяльності в майбутньому; 2) системою взаємопов’язаних класифікацій об’єктів, що входять до планової діяльності; 3) описом математичних моделей (або рівнянь) та функціональних зв’язків між показниками [5, с. 143].

Взаємозв’язок показників, логічне поєднання одних показників з іншими – це обов’язкова риса системи показників, яка претендує на те, щоб бути саме системою, а не набором більш чи менш цікавих, більш чи менш актуальних та необхідних показників [5, с. 144].

Цікавий підхід до побудови системи планування запропонували професори Гарвардської школи економіки Д. Нортан і Р. Каплан. Вони звертають основну увагу на те, як фінансові цілі взаємопов’язані зі всіма значимими для підприємства якісними і кількісними немонетарними показниками [7].

Збалансована система показників (BalancedScorecard,BSC), на думку її розробників, повинна використовувати вимірювані показники, принаймні, в наступних чотирьох напрямах:

а) фінансовий – його показники оцінюють економічні наслідки виконаних дій і є індикаторами відповідності цілей підприємства, їх здійснення і втілення в загальному плані удосконалення діяльності;

б) клієнтський – його показники відображають реакцію зовнішнього середовища на здатність підприємства задовольняти потреби споживачів у межах цільового сегмента ринку;

в) внутрішня операційна ефективність, показники якої оцінюють ефективність внутрішньої організації бізнес-процесів;

г) інновації і навчання; показники, що забезпечують здатність підприємства до сприйняття нових ідей, його гнучкість, орієнтацію на постійні поліпшення за допомогою таких нематеріальних активів, як потенціал персоналу, моральний клімат, інформаційна інфраструктура.

Найбільш поширеними в практиці господарювання є фінансові показники, оскільки вони важливі при підведенні підсумків і є загальноприйнятними для виміру економічних наслідків і діяльності. Проте вони є «повільними», оскільки дають уявлення про якість управління лише за минулі періоди, але не дозволяють адекватно відобразити траєкторію організації в майбутньому [7]. Їх утворення, як досягнення цілей підприємства, є наслідком внутрішньої операційної ефективності. Для підприємств роздрібної торгівлі такими показниками є показники реалізації товарів та надання послуг покупцям. З цього приводу доречно підсумовує М. Букрєєв, провідний консультант Дирекції маркетингових технологій ІКГ «Роел-Консалтінг» м. Москва; він зазначає, що стратегічний взаємозв’язок і збалансованість аспектів торговельного бізнесу виглядає приблизно так: « Квалифицированные , мотивированные сотрудники ( менеджеры , операторы , продавцы ), используя развитую инфраструктуру компании (ИТ, торговое , складское оборудование ) обеспечивают необходимое качество бизнес-процессов (закупки, хранение , продажа), что , в свою очередь , способствует удовлетворенности клиентов и успеху компании на рынке , а это в свою очередь , служит залогом его финансовых успехов ( стабильная прибыль , реинвестиции )» [8].

Так, найбільш узагальнюючим показником операційної ефективності є показник товарообороту (продажу товарів). Дуалістичний характер товарообороту виявляється в тому, що, з одного боку, він одночасно відбиває обсяг проданої (купленої) товарної маси і, відповідно, масштаб торговельної діяльності, а з іншого – розмір грошової виручки торгівлі, тобто поєднує в собі економічні та фінансові аспекти торговельного процесу [9]. Завдяки цьому товарооборот можна віднести до основних показників системи.

Товарооборот, як зазначає А. В. Владико, «характеризує величину реалізованого попиту і є критерієм оцінки обсягів торговельної діяльності та ефективного управління» [10].

Традиційний підхід до управління асоціював систематичне збільшення розмірів товарообороту і задоволення попиту покупців.

Найбільш поширеними напрямами формування моделей розвитку товарообороту підприємств роздрібної торгівлі є: інтенсивне, інтеграційне або диверсифікаційне зростання. Інтенсивне зростання характерне для діяльності підприєм ства на існуючому ринку при збереженні товарного асортименту. Зростання то варообороту можливе за рахунок маркетингових заходів щодо встановлення конкурентоспроможних цін, інтенсифікації просування товарів. Інтеграційне зростання формується за умови прагнення підприємства розширити свій ринок за рахунок контролю взаємовідносин з існуючими постачальниками, посередниками та іншими учасниками системи товароруху, або за рахунок нових пропозицій існуючих товарів, освоєння нових сегментів ринку і нових видів товарів для освоєння цих ринків [10]. Диверсифікаційне зростання передбачає розробку нових товарів і створення нових ринків. Здебільшого воно використовується в тому випадку, «коли споживчі запити та переваги стають різноманітними та не можуть більш задовольнятися стандартними товарами» [11]. А підприємство, всвою чергу, прагне до унікальності. Проте це найбільш ризикований вид стратегічної орієнтації діяльності. Ніколи немає повної впевненості в тому, що нові товари будуть користуватися попитом у покупців. Підприємства, що прагнуть розширити частку ринку чи намагаються досягти конкурентної переваги за рахунок диверсифікації мають бути вельми популярними; активно проводити рекламну політику; забезпечувати співвідношення «ціна – якість» [11].

Сьогодні, в умовах наявних обмежень за попитом, ресурсами, номенклатурою реалізуючих товарів зусилля підприємства зосереджені насамперед на досягненні відповідності торговельного асортименту структурі дійсного попиту. Шляхом передбачення певних дій встановлюється зміст плану товарообороту, який має забезпечувати економічне зростання торговельної діяльності суб’єкта господарювання у перспективі.

План товарообороту характеризується чітким визначенням планових показників і формуванням основних розділів. Серед них:

– реалізація (продаж) товарів – загальний обсяг і продаж за товарними групами (структура товарообороту);

– формування товарних запасів і товарооборотність в цілому по підприємству і за окремими товарами;

– розрахунок товарного забезпечення і надходження товарів за кожною товарною групою і в цілому по підприємству.

1. План продаж – один із основних розділів плану товарообороту, показники якого складають початкову фазу процесу планування і відрізняються наступними особливостями:

Обсяг товарообороту – найважливіший кількісний показник діяльності підприємства роздрібної торгівлі. Він використовується в оцінках кон’юнктури ринку, розглядається як показник обсягу товарної маси і розміру підприємства торгівлі, як показник грошової виручки підприємства за продані товари, тобто як фінансово-економічний ефект торговельної діяльності і як показник розміру грошових витрат покупців на придбання товарів, а також як показник споживання товарної маси. Крім того, він використовується в якості ваги індексів цін. Все це робить його багатогранним показником, що має соціальну й економічну спрямованість.

Обсяг товарообороту вимірюється у вартісних одиницях (після обґрунтування ціни товарів) і в натуральному вираженні (за номенклатурою товарів).

Підприємства насамперед зосереджують увагу на оцінці умов споживчого ринку, що є основою вивчення можливостей диференціації рівня цін з урахуванням купівельних здібностей певних категорій споживачів. Зростання обсягу продажу товарів передбачає формування активної цінової політики підприєм-ства на основі пріоритетного спрямування «низькі ціни – стандартний товар» або «високі ціни – унікальний товар» [12]. Та чи інша позиція підприємства нерозривно пов’язана з ціновою еластичністю попиту, що визначає ступінь чутливості реагування покупців на зміну кількості придбаних товарів в залежності від зміни рівня цін на них і вимірюється безпосередньо коефіцієнтом еластичності попиту за ціною. Еластичність попиту вважається незмінною, якщо під впливом невеликої зміни ціни попит майже не змінюється, і навпаки, якщо попит зазнає значних змін, він є еластичним. За умови значної еластичності попиту знижена ціна принесе більший обсяг доходу і відповідно зміцнить стан і позицію підприємства на ринку.

Підприємства, що намагаються розширити частку ринку або досягти конкурентної переваги за рахунок диверсифікації торговельної діяльності, передусім оціню ють потенціал ринку, який займає центральне місце в оцінці можливостей (складається формальний проект прибутків і збитків, в якому будуть відображені прогнозована виручка, кошторисні витрати, оціночний чистий прибуток). Зазвичай продаж прогнозується у вигляді частки від оціночної ємності ринку. Прогнозований обсяг продажів відображає розмір обраного суб’єктом господарювання цільового ринку і розроблений для цього ринку маркетинг-мікс. Прогноз відображає і кількість конкурентів, і інтенсивність конкуренції на ринку. Відповідно розробка прогнозу продаж використовується для прийняття остаточного планового обсягу товарообороту, який буде покладено в основу розробки бюджетів продаж і розрахунку квот продаж для окремих продавців.

Отже, досягнення обсягу товарообороту, що забезпечує економічне зростання торговельної діяльності, знаходиться як у площині сукупної пропозиції (до чинників її утворення відносять: кількість і якість товарних ресурсів; кількість іякість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; рівень науково-технічного прогресу – технологія), так і сукупного попиту (до чинників даної групи відносять: ціну товару, облік нецінових чинників: доходи споживачів, їх кількість, очікування).

Товарна структура товарообороту (або асортиментний склад) – якісна характеристика товарообороту, що характеризує співвідношення окремих товарів ітоварних груп в обсязі товарообороту, виражене відносними величинами : питомою вагою (часткою) товару і коефіцієнтом співвідношення. Останнє пов’язане зі значимістю окремих товарних груп в обсязі товарообороту, ступенем доповнюваності і замінності товарів у процесі їх реалізації і споживання. «Сприйняття асортименту показує, наскільки номенклатура товарів підходить для задоволення потреб споживачів» [13, с. 197]. Тому в обсязі продаж цей показник розглядається як: а) засіб задоволення потреб споживачів; б) товарні ресурси; в)товарні запаси і т. д.

Товарна структура товарообороту формується під дією чотирьох основних факторів: структури потреб (виробничих, суспільних і особистих); структури виробництва; рівня і структури грошових коштів (купівельних фондів і кредиту); рівня і співвідношення цін, а також інфляції [14]. На цьому етапі визначаються абсолютні прирости, темпи росту (приросту) обсягу товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за окремими асортиментними позиціями (групами) і визначаються подальші можливості зростання товарообороту. З цих міркувань розраховують показники, що характеризують рівномірність реалізації товарів (чим вище значення матиме коефіцієнт рівномірності, тим рівномірнішим буде процес реалізації товарів на даному підприємстві), вивчають вплив періодичних («сезонних») коливань. Індекс сезонності – найпростіший спосіб виявлення сезонних коливань товарообороту. Він відображає фактичні коливання обсягу товарообороту, що піддаються певним сезонам року.

Забезпечення оптимального складу структури товарообороту передбачає застосування «Системи АВС» [ 15 , с. 168], сутність якої полягає в розподіленні сукупності асортиментних позицій (груп) на три категорії, виходячи з їх значущості (вкладу) з загальний обсяг товарообороту. Так, 1) категорія «А» – включає 50% усіх товарів в обсязі товарообороту. Коло конкретних видів цих товарів найбільш вигідне з точки зору фінансових наслідків; 2) категорія «В» – включає 30 % асортименту товарів, які займають таку саму частку в загальній вартості товарів, але мають меншу значимість у забезпеченні здійснення товарообороту іформування фінансових результатів; 3) категорія «С» – включає решту (20 %) товарів, які не відіграють особливої ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Обсяг наявності цих товарів невеликий. Таким чином, основний контроль асортиментних позицій (груп) за «Системою АВС» концентрується на найбільш важливій їх категорії з позиції забезпечення здійснення товарообороту підприємства і формування кінцевих фінансових наслідків.

За результатами проведеного дослідження визначається оцінка змін у попиті споживачів, розкриваються недоліки в торговельному обслуговуванні з метою впровадження своєчасних заходів щодо їх покращення в майбутньому. Крім того, розробляється план продажів з позиції відповідності торговельного асортименту структурі дійсного попиту, що сприяє реалізації цілей економічного зростання торговельної діяльності.

2. Формування товарних запасів і товарооборотність в цілому по підприєм-ству й за окремими товарами.

Товарні запаси, залишки товарів – необхідна умова нормальної роботи будь-якого підприємства торгівлі. Обсяг і структура товарообороту в значній мірі визначають розмір товарних запасів. В оптимальній кількості вони забезпечують безперервність процесу реалізації товарів; є буфером для згладжування коливань попиту. Перенасиченість запасів веде до заморожування й мобілізації значних фінансових ресурсів й обсягів товарно-матеріальних цінностей, які б могли бути використані на інші цілі. Недостатність запасів тягне порушення ритмічності господарської діяльності, спричиняє зменшення обсягу реалізації, знижує розмір отримуваного прибутку.

Товарні запаси визначаються у відносних показниках рівня товарних запасів ітоварооборотності, які, на відміну від абсолютних, дозволяють зіставити величину (вартість) товарного запасу з товарооборотом підприємства в майбутньому періоді.

Показник рівня товарних запасів характеризує забезпечення підприємства товарними запасами на певну дату і показує, на яку кількість торгових днів при визначеному товарообороті достатньо цього запасу.

Показник товарооборотності дозволяє визначити:

– час товарного обороту – товарооборотність у днях обороту, тобто за скільки днів гривня, що вкладена в товарні запаси, проходить цикл від її вкладення до повернення підприємству у вигляді виручки від реалізації товарів;

– швидкість обороту товарних запасів (товарооборотність у разах), тобто скільки разів за плановий період вкладена в товари гривня зробить вказаний вище цикл.

3. Розрахунок товарного забезпечення і надходження товарів за кожною товарною групою і в цілому по підприємству.

Забезпеченість передбачених планом обсягів реалізації та розмірів приросту товарних запасів необхідним надходженням товарів на підприємство ґрунтується на дотриманні термінів і рівномірності поставок товарів у плановому періоді. Рівномі рне і часте завезення товарів зберігає їх якість і нормалізує товарні запаси.

Рівномірність поставок товарів характеризується коефіцієнтом рівномірності. Чим ближче значення коефіцієнта рівномірності до 100 %, тим менший розмір упущеної вигоди від можливих перебоїв у продажу окремих товарів. Чим вище ко ефіцієнт рівномірності, тим ритмічніше виконуються поставки на підприємство.

Формування необхідної ритмічності надходження товарів являє собою оптимізаційну задачу, що вирішується з урахуванням забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації поточних витрат. Ця задача вирішується шляхом визначення оптимального розміру партій постачання товарів на підприємство. Оптимальним розміром партії постачання вважається такий, при якому мінімізуються сукупні витрати обігу щодо організації товаропостачання та обслуговування товарних запасів.

Закупку товарів здійснюють на основі договорів постачання і договорів купівлі-продажу. Як правило, договорами постачання передбачені довготривалі стосунки між продавцями і покупцями, в той час як разові угоди здійснюються на основі договорів купівлі-продажу. Договорами постачання визначається період постачання і доставки товарів на підприємство, їх асортимент, форма розрахунку, порядок врегулювання розбіжностей під час укладення договору та інші умови.

Надходження товарів розраховують у роздрібних цінах, що дозволяє більш глибше вивчати ступінь задоволення попиту покупців на окремі товари; закупки товарів здійснюються в цінах постачальника (різниця між цими двома показниками складає суму товарних надбавок або комерційний дохід від реалізації товарів).

Заключним етапом узгодження плану товарообороту підприємства роздрібної торгівлі є балансова ув’язка всіх його запланованих показників, яка дозволяє перевірити їх взаємозв’язок по кожній групі товарів і по підприємству в цілому, з урахуванням потреб і можливостей ринку ( рис. 1 ).

План товарообороту підприємства роздрібної торгівлі

Рис. 1. План товарообороту підприємства роздрібної торгівлі

Висновки. План товарообороту, тобто система збалансованих показників визначає умови і можливості досягнення стратегічних цілей підприємства роздрібної торгівлі в майбутньому. Завдяки безпосередньому спрямуванню на підвищення операційної ефективності й управління в цілому, показники товарообороту використовують як важливу результативну складову системи планування, що визначає товарну пропозицію відповідно до попиту споживачів, і тим самим дозволяє не обмежуватись операціями пасивного характеру, а активно впливати на функціональні сфери ринкових відносин, у т.ч. визначати перспективи товароруху. В даному контексті важливим моментом є вивчення і врахування впливу сукупності чинників на діяльність підприємства, можливість їх регулювання ісистематизації, виходячи з необхідності обмеження числа та виділення найбільш істотних. Ця проблема є предметом наступного наукового дослідження.

Бібліографічні посилання

1. Толковый словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/ wiki/План

2. Экономическая энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-625.html

3. Толковый словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/ wiki/Показатель

4. Зінь Е. А . Планування діяльності підприємства : підруч. / Е. А. Зінь, М. О. Турченюк.– К.: Професіонал, 2004. – 320 с.

5. Тарасюк Г. М. Планова діяльність як системний процес управління підприємством: моногр. / Г. М. Тарасюк. – Житомир : Житомирський державний технологічний університет. – 2006. – 469 с.

6. М еждународная сеть по бенчмаркингу предприятий [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ib-net.org/ru/ texts

7. Кобзій О. В. Концептуальні підходи до вдосконалення систем планування на підприємствах в умовах невизначеного ринкового середовища / О. В. Кобзій // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 3, т. 1. – С. 202–205.

8. Букреев М. Управление розничной сетью и сбалансированная система показателей / М. Букреев // Теория и практика управления. – 200 5 . – № 5. – С. 45–49 .

9. Височин І. В. Особливості товарообороту підприємства як економічного показника / І.В. Височин // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. economy . nayka . com . ua

10. Владыко А.В. Прогнозирование розничного товарооборота с позиции обеспечения экономического роста торговой отрасли Р еспублики Беларусь / А. В. Владыко // Экономика Крыма. – 2006. – № 17. – С. 50 – 53.

11. Стасюк Н. В. Організаційно-економічний механізм управління товарооборотом підприємств : дис. канд. екон. наук / Н. В. Стасюк. – Донецьк, 2008. – 225 с.

12. Орлова В.Н. Сбалансированная система показателей как инструмент стратегического управления торговыми предприятиями / Н. В. Орлова // Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. – № 1(10). – С. 141–151.

13. Салливан М. Маркетинг в розничной торговле / М. Салливан, Д. Эдкок ; [ п ер. с англ.] . – СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. – 384 с.

14. Височин І. В. Сучасне методичне забезпечення аналізу товарообороту підприємств роздрібної торгівлі / І. В. Височин // Інноваційна економіка. – 2010. – № 18. – С. 88–98.

15. Бланк И.А. Торговый менеджмент : учеб. курс / И. А. Бланк. – К. : Эльга, Ника-Центр, 2004. – 488 с.

Надійшла до редколегії 06.04.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru