Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО КЛАСИФІКАЦІЙНОГО РАНЖУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

УДК 65.012.123

* Р.С. Квасницька, ** О.М. Дерикот

* Університет банківської справи НБУ, м. Київ; ** Хмельницький національний університет

Проведений аналіз підходів вітчизняних та закордонних науковців до кваліфікації управлінських рішень. Проведена систематизація класифікаційних ознак і запропоноване авторське бачення класифікаційного ранжування управлінських рішень.

Ключові слова: управлінське рішення, класифікаційна ознака, класифікаційне ранжування.

Проведен анализ подходов отечественных и зарубежных ученых к классификации управленческих решений. Проведена систематизация классификационных признаков и предложено авторское виденье классификационного ранжирования управленческих решений.

Ключевые слова: управленческое решение, классификационный признак, классифицированное ранжирование.

In the article the conducted analysis of approaches of domestic and oversea research workers is to qualification of administrative decisions. Conducted systematization of classification signs and author vision of the classification distributing of administrative decisions is offered.

Key words: administrative decision, classification sign, classification distributing.

Діяльність будь - якої господарської одиниці нерозривно пов ’ язана із прийняттям та реалізацією управлінських рішень . В умовах посилення конкуренції , становлення ринкової економіки та активізації підприємницької діяльності особлива увага приділяється їх ефективності та обґрунтованості . В цей трансформаційний період необхідність класифікації управлінських рішень постає особливо гостро , що зумовлено рядом причин : високим ступенем ризику при прийнятті та реалізації управлінських рішень ; значним обсягом інформації та її якісними характеристиками ; збільшенням кількості прийнятих рішень на різних ієрархічних рівнях ; складністю об ’ єкта управління ; підвищення швидкості прийняття та реалізації управлінських рішень .

В українській та закордонній науковій літературі дослідженню питання класифікації управлінських рішень присвячено праці таких науковців , як Ю . В . Поканевич , Н . А . Хрущ , О . С . Корпан , М . В . Желіховська , І . Є . Давидович , І . В . Гончаров , С . В . Тарабан , О . Ф . Грищенко , Н . В . Злобіна , М . П . Здобувач , І . Б . Гевко , В . М . Приймак , Н . Т . Мала , Ю . І . Башкатова , Е . А . Смирнов , В . Б . Ременніков . Зазначені науковці надають досить ґрунтовний перелік класифікаційних ознак , але в той же час в їх роботах ми зустрічаємо колізії та суперечності , що зумовлені відсутністю системного підходу до аналізу класифікації управлінських рішень .

Мета дослідження – виокремлення основних класифікаційних ознак та на їх основі формування авторського бачення класифікаційного ранжування управлінських рішень .

Класифікація управлінських рішень знайшла своє відображення у роботах багатьох вітчизняних та закордонних науковців. Зокрема, заслуговує на увагу класифікація управлінських рішень, яку ми знаходимо у підручнику І. Б. Гевко: 1)масштаб об’єкта; 2) характер мети; 3)джерело виникнення; 4)спосіб доведення; 5)суб’єкт прийняття; 6)ступінь новизни; 7)методи розробки; 8)наявність інформації; 9)цільова спрямованість; 10)зміст рішень; 11)період дії; 12)стан свідомості [1, с.15].

І. Є. Давидович розподіляє управлінські рішення в такий спосіб: 1) за ступенем повторюваності проблеми; 2) за важливістю мети; 3) за сферою впливу; 4) за тривалістю реалізації; 5) за прогнозованістю наслідків рішення; 6) за характером використання інформації; 7) за методом розробки рішення; 8) за кількістю критеріїв вибору; 9) за формою (способом) прийняття [2, с.434].

Ю. В. Поканевич здійснює класифікацію управлінських рішень за такими ознаками, як: 1) рівень суб’єктів управління; 2) ступінь охоплення господарської діяльності підприємства; 3) вид функціонального управління підприємства; 4)кількість цілей розвитку підприємства, що реалізовуються; 5) характер цілей розвитку підприємства; 6) ступінь пріоритетності забезпечення цілей розвитку підприємства; 7) тривалість (період) реалізації; 8) спрямованість відносно підприємства; 9) умови ризику та невизначеності; 10) рівень ризику реалізації; 11)рівень ефективності [3, с.17–18].

У статті М. П. Здобувача ми зустрічаємо іншу класифікацію: 1) за змістом; 2)за терміном реалізації; 3) за способом обґрунтування; 4) за ступенем обов’язковості виконання; 5) за способом формування; 6) за функціональним змістом; 7) за ступенем новизни; 8) за кількістю варіантів впливу на об’єкт; 9) за прогнозною ефективністю; 10) за способом оброблення управлінської інформації; 11)за характером прийняття; 12) за кількістю критеріїв; 13) за рівнем ризиковості; 14) за формою подання; 15) за відношенням до планів розвитку; 16) за результативністю ; 17) за станом вироблення; 18) за ієрархією управління; 19) за специфікою вирішення виробничо-господарської проблеми [4, с.210].

Досить ґрунтовною та повною є класифікація, здійснена О. Ф. Грищенко: 1) за функціональною спрямованістю; 2) за рівнем управління; 3) за сферами впливу (глобальні, локальні); 4) за характером розроблення та реалізації; 5) за організаційною характеристикою; 6) за сферами впливу; 7) за рівнем прийняття; 8) за способом фіксації; 9) за формою використання; 10) за формою відображення; 11)за ступенем повторюваності; 12) за напрямом впливу; 13) за причиною виникнення; 14) за рангом управління; 15) за кількістю критеріїв; 16) за ступенем новизни; 17) за сферою дії; 18) за методами перероблення інформації; 19) за масштабом впливу; 20) за кількістю альтернатив [5, с.123].

Н. Т. Мала класифікує управлінські рішення наступним чином: 1) за ціле-спрямованістю; 2) за наслідками впливу; 3) за характером; 4) за особливістю вирішуваних завдань; 5) за способом обґрунтування; 6) за частотою повторення; 7)за рівнем прийняття; 8) за сферою охоплення; 9) за суб’єктом прийняття; 10)за тривалістю дії; 11) за ступенем новизни; 12) за рівнем централізації; 13) за ступенем складності [6, с.23].

Інший підхід щодо класифікаційних ознак ранжування управлінських рішень висвітлюють Н. А. Хрущ, О. С. Корпан та М. В. Желіховська. Так, дані науковці поділяють управлінські рішення: 1) за змістом рішення; 2) за ступенем структуризації проблеми; 3) за кількістю етапів реалізації рішення; 4) за кількістю осіб упроцесі прийняття рішення; 5)за рівенем інформованості про стан проблеми [7, с.43].

У підручнику В. М. Приймака «Прийняття управлінських рішень» зустрічаємо таку класифікацію управлінських рішень: 1) за змістом; 2) за часом дії; 3) за способом обґрунтування; 4)за ступенем обов’язковості виконання; 5) за характером роботи над ними і кількістю учасників; 6) за терміном реалізації; 7) за фу нкціональним змістом; 8) за кількістю варіантів; 9) за прогнозною ефективністю; 10)за методом обробки інформації; 11) за числом критеріїв; 12) за причиною виникнення; 13) за глибиною впливу; 14) за характером прийняття; 15) за формою; 16)за технологією прийняття [8, с.57].

С. В. Тарабан узагальнює основні класифікаційні ознаки поділу управлін-ських рішень наступним чином: 1) за методологією взаємодії з об’єктом управління; 2) за характером прийняття; 3) за ієрархією планування; 4) за рівнем складності; 5) за рангом управління; 6) за періодом реалізації; 7) за організацією вироблення; 8) за функціональною спрямованістю; 9) за рівнем застосування інновацій; 10) за наявністю інформації; 11) за джерелом виникнення; 12) за способом доведення до реалізації [9, с.172–173].

Е. А. Смирнов представляє класифікацію управлінських рішень у наступному вигляді: 1) за функціональною спрямованістю; 2) за організацією; 3) за причинами; 4) за повторюваністю виконання; 5) за широтою; 6) за часовою дією; 7) за прогнозованими результатами; 8) за характером розробки та реалізації; 9) за методами обробки інформації; 10) за кількістю критеріїв; 11) за спрямуванням дії; 12) за глибиною дії; 13) за ресурсами, що використовуються; 14) за способом фіксації; 15) за масштабом [10, с.25].

З наведених думок різних учених-економістів щодо виокремлення класифіка ційних ознак групування управлінських рішень видно, що єдиного підходу в цьому питанні серед науковців немає. При цьому чітко виділяється, що кількість класифікаційних ознак, що виділяються вченими, коливається від п’яти (Н. А. Хрущ, О.С. Корпан, М. В. Желіховська) до двадцяти (О. Ф. Грищенко). Що ж, звичайно, деталізація класифікаційних ознак є позитивним моментом різнобічного обґрунтування самої суті управлінських рішень. Однак досить часто класифікаційні ознаки, що деталізуються вченими, хоч і мають різні назви, але містять синоніміально тотожний зміст. Тому доцільним є розгляд кваліфікаційних ознак ранжування управлінських рішень, що виділяються науковцями узагальнено щодо їх змістової характеристики ( табл. 1 ).

Також відмітимо, що при аналізі основних кваліфікаційних ознак ранжування управлінських рішень нами було виявлено ряд суперечностей у поглядах науковців на дану проблематику. Зокрема, Н. Т. Мала, характеризуючи таку класифікаційну ознаку, як спосіб обґрунтування, виділяє крім інтуїтивних, раціональних, аналітичних та логічних рішень ще й імпульсивні та інертні, які, на нашу думку, варто віднести до такої класифікаційної ознаки, як характер прийняття, яка автором взагалі не була виділена.

Крім цього, вважаємо недоцільним поєднання науковцем таких класифікаційних ознак, як ступінь повторюваності та причина виникнення. Адже, хоч вони і взаємопов’язані, але таке об’єднання є недоречним та призведе до втрати значного обсягу інформативності.

У роботі О. Ф. Грищенко зустрічаємо поділ на такі класифікаційні ознаки, як сфера впливу (глобальні, локальні) та масштаб впливу (загальні, часткові), що, на нашу думку, є зайвим, адже вони є фактично тотожними та не потребують додаткового виокремлення.

Схожий підхід висвітлює Е. А. Смирнов, який крім загальних та часткових управлінських рішень (за широтою), виділяє рішення для однієї людини, підрозділу, компанії, галузі, країни (за масштабом). Вважаємо, даний поділ є уточнюючим та таким, що не потребує виділення в окрему класифікаційну ознаку.

Говорячи про ризиковість управлінських рішень, Ю. В. Поканевич виділяє дві класифікаційні ознаки: за умовами та за рівнем ризику. Ці ознаки, на нашу думку, є взаємодоповнюючими, а тому доречним є їх поєднання для уникнення обтяжливості класифікаційного розподілу.

Таблиця 1 Кваліфікаційні ознаки ранжування управлінських рішень

Кваліфікаційна ознака

Автори

За змістом (функціональною спрямованістю, сферою дії, характером)

М. П. Здобувач, В. М. Приймак, С. В. Тарабан, О.Ф.Грищенко, І. Б. Гевко, Н. Т. Мала

За цілеспрямованістю (характером цілей, за часом дії, за рівнем управління, ієрархії планування, терміном реалізації, важливістю мети, за сутністю)

Н. Т. Мала, Ю. В. Поканевич, Е. А. Смирнов, І. Б. Гевко, О. Ф. Грищенко, С. В. Тарабан, М. П. Здобувач, І.Є.Давидович, В.М. Приймак, Н. А. Хрущ , О.С.Корпан, М. В. Желіховська

За ступенем повторюваності проблеми (за ступенем новизни, за рівнем застосування інновацій, за повторюваністю виконання)

І. Є. Давидович, М. П. Здобувач, С. В. Тарабан, О. Ф. Грищенко, І. Б. Гевко, Н. Т. Мала, Е. А. Смирнов

За способом обґрунтування (за характером прийняття)

В. М. Приймак, Н. Т. Мала, С. В. Тарабан, М. П. Здобувач

За характером розробки та реалізації (за характером прийняття, за способом обґрунтування)

М. П. Здобувач, О. Ф. Грищенко, Е. А. Смирнов, В.М. Приймак, Н. Т. Мала

За джерелом виникнення (за причиною виникнення, за частотою повторення)

І. Б. Гевко, В. М. Приймак, Е. А. Смирнов, О. Ф. Грищенко, С. В. Тарабан, Н. Т. Мала

За способом формування (за кількістю осіб у процесі прийняття рішення, за організацією вироблення, за організаційною характеристикою, за суб’єктом прийняття, за характером роботи і кількістю учасників, за формою використання)

М. П. Здобувач, Н. А. Хрущ, О. С. Корпан, М.В. Желіхов ська, С. В. Тарабан, О. Ф. Грищенко, Е.А.Смирнов, Н. Т. Мала, І. Б. Гевко, В. М. Приймак, О.Ф.Грищенко

За функціональним змістом (за функціональною спрямованістю)

О. Ф. Грищенко, В. М. Приймак, Е. А. Смирнов, М.П. Здобувач

За способом фіксації (за формою подання, за способом доведення до реалізації)

І. Є. Давидович, М. П. Здобувач, С. В. Тарабан, Е. А.Смирнов, І. Б. Гевко, В. М. Приймак, О. Ф.Гри-щенко

За тривалістю дії (за періодом реалізації)

Н. Т. Мала, І. Б. Гевко, Ю. В. Поканевич, С. В. Тарабан, І. Є. Давидович

За рангом управління (за ієрархією управління, за рівнем суб’єкта управління, за рівнем прийняття)

С. В. Тарабан, М. П. Здобувач, Ю. В. Поканевич, О.Ф. Грищенко, Н. Т. Мала

Масштаб об’єкта (сфера впливу, по широті)

І. Б. Гевко, І. Є. Давидович, О. Ф. Грищенко, Н. Т. Мала, Е. А. С мирнов

За рівнем ризиковості (за наявністю інформації, за умовами невизначеності)

С. В. Тарабан, М. П. Здобувач, Н. А. Хрущ, О.С.Корпан, М. В. Желіховська, Ю. В.Поканевич, І. Б. Гевко

За методом обробки інформації (за методом розробки, характер використаної інформації)

В. М. Приймак, І. Б. Гевко, О. Ф. Грищенко, М.П.Здобувач, Е. А. Смирнов, І. Є. Давидович

За кількістю критеріїв

Е. А. Смирнов, І. Є. Давидович, М. П. Здобувач, О.Ф. Грищенко, В. М. Приймак

За кількістю альтернатив (за кількістю варіантів)

С. В. Тарабан, В. М. Приймак, О. Ф. Грищенко, М.П. Здобувач

За результативністю (за рівнем ефективності, за наслідками впливу)

М. П. Здобувач, Е. А. Смирнов, Ю. В. Поканевич, Н.Т. Мала

За цільовою спрямованістю

І. Б. Гевко, Ю. В. Поканевич

За напрямом впливу

О. Ф. Грищенко, Ю. В. Поканевич, Е. А. Смирнов

Крім цього, автор додатково деталізує, тобто розглядає двічі таку класифікаційну ознаку, як цільова спрямованість (кількість цілей розвитку), виділяючи окремо таку класифікаційну ознаку, як характер цілей розвитку. На нашу думку, такий поділ є зайвим, адже дане уточнення характеризує не управлінські рішення, а цілі, що ставляться перед управлінцями.

Досить спірним є поділ управлінських рішень на основі такої кваліфікаційної ознаки, як методологія взаємодії з об’єктом управління, яку ми зустрічаємо у роботі С.В. Тарабан. Відповідно до цієї ознаки управлінські рішення поділяються на традиційні, системні, ситуаційні, соціально-етичні та стабілізаційні. Такий поділ викликає досить багато запитань, адже традиційні рішення ми можемо віднести до класифікації ступеня повторюваності, ситуаційні – до причин виникнення, соціально-етичні – до класифікації змісту, а стабілізаційні – до фу нкціональної спрямованості.

Зазначимо, що, крім вищевказаних основних класифікаційних ознак, автори досить часто виділяють ознаки, які виступають в якості додаткових та доповнюючих до вже виокремлених ними ознак, а тому такі ознаки не деталізують, алише обтяжують класифікацію управлінських рішень.

Так, М. П. Здобувач виділяє управлінські рішення за специфікою вирішення виробничо-господарської проблеми (проектні, конструкторські, технологічні, мотиваційні, маркетингові тощо). Вважаємо, що така ознака є складовою класифікаційної ознаки за змістом (технічні, економічні, організаційні, соціальні) та слугує лише її уточненням.

Також ми вважаємо, що класифікаційна ознака ранжування управлінських рішень, як технологія прийняття (запрограмовані, незапрограмовані), що зна-йшла своє відображення у роботі В. М. Приймака, у деякій мірі вже відображена у такій класифікаційній ознаці, як причини виникнення.

Н. А. Хрущ, О. С. Корпан та М. В. Желіховська особливу увагу приділяють такій ознаці класифікацій управлінських рішень, як кількість етапів реалізації, що, на нашу думку, більш доцільно віднести до характеристики самого процесу прийняття та реалізації управлінського рішення.

У роботі І. Б. Гевко зустрічаємо поділ управлінських рішень за станом свідомості суб’єкта прийняття рішень. Такий підхід є зайвим, адже автор зупиняється на характеристиці суб’єкта прийняття управлінського рішення, що не можна вважати класифікаційною ознакою самого управлінського рішення.

На основі проведеного аналізу класифікаційних ознак, що виокремлюються вітчизняними та зарубіжними вченими, пропонуємо авторське бачення класифікаційного ранжування управлінських рішень за такими ознаками ( табл. 2 ): 1) за сферою діяльності; 2) за цілеспрямованістю; 3) за суб’єктом прийняття; 4) за функціональним змістом; 5) за ступенем новизни; 6) за методом обробки інформації; 7) за кількістю критеріїв; 8) за формою; 9) за характером прийняття; 10) за рівнем прийняття; 11) за тривалістю дії; 12) за способом обґрунтування; 13) за кількістю варіантів; 14) за причиною виникнення; 15) за наявністю інформації.

Отже, за сферою діяльності рішення бувають економічні, соціальні, технічні, організаційні. Економічні рішення пов’язані з підвищенням ефективності ви робництва, вдосконаленням діяльності підприємства. Соціальні рішення спрямовані на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інше. Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики ітехнології виробництва, скорочення застосування ручної праці тощо.

Організаційні рішення спрямовані на поліпшення організації праці, вдосконалення нормативів, норм [1, с.16].

За цілеспрямованістю управлінські рішення поділяються на стратегічні, тактичні та операційні.

Таблиця 2 Класифікація управлінських рішень

Класифікаційна ознака

Види управлінських рішень

За сферою діяльності

- технічні;

- економічні;

- організаційні;

- соціальні

За цілеспрямованістю

- стратегічні;

- тактичні;

- оперативні

За суб’єктом прийняття

- одноосібні;

- колегіальні

За функціональним змістом

- планові;

- організаційні;

- координуючі;

- мотивуючі;

- контролюючі

За ступенем новизни

- традиційні;

- інноваційні

За методом обробки інформації

- алгоритмічні;

- евристичні

За кількістю критеріїв

- однокритеріальні;

- багатокритеріальні

За формою

- письмові;

- електронні (кодовані);

- усні

За характером прийняття

- врівноважені;

- імпульсивні;

- інертні;

- ризикові;

- обережні

За рівнем прийняття

- вищого;

- середнього;

- низького

За тривалістю дії

- довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові

За способом обґрунтування

- інтуїтивні;

- засновані на судженнях;

- раціональні.

За кількістю варіантів

- безальтернативні;

- бінарні;

- багатоваріантні;

- інноваційні

За причиною виникнення

- неочікувані: ситуаційні та ініціативні;

- планові: сезонні, програмовані, за розпорядженням

За наявністю інформації

- визначені;

- ймовірнісні;

- невизначені

Стратегічні рішення порушують проблеми визначення цілей, напрямків розвитку, стратегій і складання довгострокових планів, що є компетенцією вищого керівництва (5–10 років). Оперативні рішення торкаються повсякденних внутрішніх проблем, що долаються за допомогою заздалегідь розроблених правил, методів і процедур. Тактичні рішення є більш складними від операційних, стосуються питань оптимального залучення та розподілу ресурсів, організації та контролю роботи, мотивації персоналу (1–3 роки) [11, с.13].

Форма прийняття рішень . Особою, яка здійснює вибір із наявних альтернатив кінцевого рішення, може бути одна людина і її рішення буде відповідно одноособовим. Однак у сучасній практики менеджменту все частіше зустрічають складні ситуації та проблеми, рішення яких потребує багатостороннього, комплексного аналізу, тобто участь групи менеджерів та спеціалістів. Такі групові чи колективні зусилля професіоналізації та поглиблення спеціалізації управління приводять до широкого поширення колегіальних форм прийняття рішення. Кожній формі прийняття рішення властиві як переваги, так і недоліки [13, с.18].

Функціональний зміст визначається загальною функцією управління, яка ініціює розробку управлінських рішень. Рішення можуть розроблятися для здійснення планових заходів – плануючі рішення. Велика група управлінських рішень присвячена організаційним проблемам управління організацією – це орга нізаційні управлінські рішення. Для ефективного управління персоналом розро бляються рішення з різноманітних аспектів активізації діяльності працівників організації – це мотивуючі управлінські рішення. Координуючі управлінські рішення необхідні для погодження умов зовнішнього та внутрішнього середовища, для забезпечення координації в діяльності організації. Контролюючі управлінські рішення спрямовані на забезпечення своєчасного виконання виробничих планів та граней розвитку. Інформуючі управлінські рішення спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників організації [12, с.5–6].

Залежно від ступеня новизни проблеми, яка потребує вирішення, всі управлінські рішення можна поділити на: традиційні, які неодноразово зустрічалися раніше в практиці управління, коли необхідно зробити вибір з декількох альтернатив, та інноваційні, нестандартні рішення, коли їх пошук пов’язаний перш за все з генерацією нових альтернатив [2, с.435].

За методом обробки інформації рішення поділяються на кількісні, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також евристичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду та знань. Використання методів математичного програмування дозволяє заздалегідь заданими параметрами знаходити оптимальне рішення [1, с.16].

Кількість критеріїв вибору . Під критерієм вибору розуміється яка-небудь ознака, показник чи характеристика, на основі яких робиться порівняння та вибір альтернативи. Якщо вибір найкращої альтернативи робиться лише за одним критерієм, то рішення, що приймається, буде простим, однокритеріальним. І, навпаки, коли вибрана альтернатива повинна задовольняти одночасно декілька критеріїв, рішення буде складним, багатокритеріальним [13, с.17–18].

За формою управлінські рішення поділяються на письмові, що беруть участь в обігу документів на підприємстві чи організації, електронні (кодовані), у вигляді електронного листування, та усні, що також мають повну юридичну силу.

За характером прийняття рішення бувають врівноважені, імпульсивні, інертні, ризикові та обережні. Врівноважені рішення враховують баланс інтересів зацікавлених осіб. Імпульсивні рішення засновані на неочікуваному осяянні керівника, збігу обставин, сильному нервовому збудженні як керівника, так і виконавця. Інертні рішення являють собою затриманий у часі процес реагування на дії, що обурюють. Ці рішення є результатом обережного пошуку. Ризиковані рішення засновані на можливому обґрунтованому успіху при витраті мінімальних ресурсів за принципом «пан або пропав». Обережні рішення характеризуються кропіткою оцінкою керівником усіх варіантів, критичним підходом до справи, великою кількістю погоджень [10, с.28–30].

За рівнем прийняття управлінські рішення поділяються на: рішення на вищому (інституційному) рівні управління – мають загальний характер, стосуються всієї організації і є компетенцією керівника вищого рівня управління; рішення на середньому (управлінському) рівні управління – приймаються керівниками середнього рівня управління у межах делегованих їм повноважень; рішення на низовому (технічному) рівні управління – мають регулюючу спрямованість іприймаються на низовому рівні управління [6, с.22].

За тривалістю реалізації існують довготривалі, середньотривалі та корот кот ривалі рішення. Результати здійснення перспективних довготривалих рішень можуть бути на декілька років. Якщо ж між прийняттям рішення та завершенням його реалізації пройде порівняно короткий термін – рішення будуть короткотривалими [12, с.6].

Залежно від способу обґрунтування управлінські рішення поділяються на інтуїтивні, засновані на судженнях та раціональні. Чисто інтуїтивні рішення – це вибір, зроблений на основі відчуття того, що він правильний. Рішення, засновані на судженні – це вибір, що обумовлений знаннями чи накопиченим досвідом. Для стратегічного та тактичного управління будь-якої підсистеми системи менеджменту приймаються раціональні рішення, що засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування та оптимізації [14, с.21–22].

За кількістю варіантів: безальтернативні – приймаються у тому випадку, коли із становища є тільки один вихід; виникають у стан дартних ситуаціях; бінарні – рішення передбачає два можливих варіанти, які можуть бути близькими або проміжними (альтернативними); багатоваріантні – передбачають кілька рівноправних варіантів, що приводять до отримання заданого результату; інно ваційні– рішення приймається на основі штучного комбінування підходящих характеристик з тих рішень, які були у цілому відхилені [8, с58].

Причини, що впливають на розробку управлінських рішень, досить різноманітні, але зводяться до двох груп: неочікувані та планові. До неочікуваних управлінських рішень відносяться ситуаційні та ініціативні, а до планових – рі шення планові, програмні та сезонні. Ситуаційні рішення викликаються ситуаці ями, які можуть порушувати хід діяльності організації. Ініціативні рішення – це творчий внесок керівника в діяльність організації в рамках наданих йому повноважень. Програмні управлінські рішення являють собою програмно-цільовий технологічний процес, по якому керівник у заданий час повинен приймати рішення про подальшу роботу підрозділу, поповнення ресурсів і т.д. Сезонні управлінські рішення – більш стійкі по часу, ніж програмні, пов’язані з календарними датами [12, с.6].

За наявністю інформації, що є в розпорядженні суб’єкта прийняття рішення, рішення поділяються на визначені, які приймаються в умовах володіння повною інформацією; ймовірнісні – такі, що приймаються в умовах ризику; невизначені– рішення, які приймаються в умовах невизначеності, тобто за відсутності необхідної інформації з проблеми [1, с.16].

Висновки. Отже, як ми бачимо, питання класифікаційного ранжування управлінських рішень є багатодосліджуваним вченими-економістами і в той же час воно не має єдиного підходу щодо вирішення. Тому дане питання потребує подальшого дослідження в аспекті його впливу на розробку рекомендацій щодо підвищення ефективності прийняття та реалізації управлінських рішень на промислових підприємствах.

Бібліографічні посилання

1. Гевко І. Б. Методи прийняття управлінських рішень : підруч . / І. Б. Гевко. – К. : Кондор, 2009. – 187 с.

2. ДавидовичІ.Є. Контролінг : навч. посіб. / І. Є. Давидович. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 552 с.

3. Поканевич Ю. В. Особливості поняття «управлінське рішення» в системі менеджменту торговельного підприємства / Ю. В. Поканевич // Наукові праці МАУП. – 2010. – №1(24). – С.14–19.

4. Здобувач М. П. Управлінські рішення щодо забезпечення позитивного впливу коо перування на рівень інноваційного розвитку підприємств / М. П. Здобувач // Науковий вісник НЛТУ : зб. наук.-техн. пр. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.13. – 364 с. – С.209–214.

5. Грищенко О. Ф. Інноваційне рішення – ключовий фактор забезпечення сталого роз витку сучасного підприємства / О. Ф. Грищенко // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №1. – С.120–126.

6. Мала Н. Т. Управлінські рішення: класифікація та процес прийняття / Н. Т. Мала // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2007. – №605. – С.20–24.

7. Хрущ Н.А. Проблеми прийняття управлінських рішень в системі стратегічного управління підприємствами/ Н.А.Хрущ, О. С. Корпан, М. В. Желіховська // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. – 2010. – №1. – С.41–45.

8. ПриймакВ. М. Прийняття управлінських рішень : навч. посіб. / В.М.Приймак.– К. : Атіка, 2008. – 240с.

9. Тарабан С. В. Сутність поняття «прийняття управлінських рішень» / С.В.Тарабан // Держава та регіони. – 2009. – №1. – С. 170–174.

10. Смирнов Э. А. Управленческие решения / Э. А. Смирнов. – М. : ИНФА-М, 2001. – 264с. – (Серия «Вопрос-ответ»).

11. Гончаров І. В. Ризик та прийняття управлінських рішень : навч. пос іб . / І.В. Гончаров. – Х. : НТУ “ХПІ”, 2002. – 160 с.

12. ЗлобинаН. В. Управленческие решения : учеб. пос об ./Н. В.Злобина.– Тамбов : Изд- во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 80с.

13. Ременников В. Б. Управленческие решения : курс лекций / В.Б.Ременников.– М.: МИЭМП, 2006. – 128 с.

14. БашкатоваЮ. И. Управленческие решения/ Ю. И. Башкатова.– М. : Моск. междунар. ин-т эконометрики, информатики, финансов и права, 2003. – 89с.

Надійшла до редколегії09.04.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru