Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

РОЛЬ БРІКС У ФОРМУВАННІ ФРАГМЕГРАТИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

УДК 339.92

Н. В. Резнікова, М. М. Відякіна

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Досліджено тенденції економічного розвитку країн БРІКС в умовах багатополярності світового господарства, наводиться аналіз потенціалу та ризиків їх економічного зростання.

Ключові слова: БРІКС, інтеграція, економічне зростання, інноваційний розвиток.

Исследуются тенденции экономического развития стран БРИКС в условиях многополярности мирового хозяйства, анализируются потенциал и риски их экономического роста.

Ключевые слова: БРИКС, интеграция, экономический рост, инновационное развитие.

The article examines the BRICS countries’ economic development trends in the multipolar global economy and includes the analysis of risks and perspectives for their economic growth.

Keywords: BRICS, integration, economic growth, innovative development.

Трансформаційні процеси в світовому економічному просторі перейшли вякісно новий вимір, досягнувши такого рівня та глибини зв’язків між національними економіками, що є всі підстави для того, аби вести мову про глобальну економіку як пріоритетний феномен, що характеризується власними закономірностями, тенденціями, механізмами функціонування та розвитку. Глобалізація та регіоналізм як суперечливі, проте нерозривні тенденції розвитку міжнародної економіки, характеризуються масштабністю та водночас гетерогенністю фінансового ринку, що провокує загострення кризових явищ на міжнародному, регіональному та національному рівнях.

Очікується, що вже найближчим часом новий світ вийде за рамки ефективності, функціональності і глобальної гомогенності та перейде до реалізації сценарію «множинності сучасностей». Один з варіантів подальшого розвитку світу припускає, що єдиний світ глобальної інтеграції розпадеться на більш локальні культури, оскільки саме цей сценарій розвитку подій зараз одержав потужний імпульс. Кожна країна чи регіон йтиме своїм шляхом розвитку залежно від індивідуальних економічних, політичних і соціальних умов.

Відтак, на початку XXІ століття потужний імпульс до розвитку одержують регіональні організації, кожна зі своїм «консенсусом» щодо рецепту економічного успіху і фокусуванням уваги на торгівлі у межах організації. Водночас суть цього «нового регіоналізму» не є переробленою версією торгового протекціонізму і регіональних економічних блоків. Регіони більшою мірою представляють концентрацію політичної й економічної сили, однак орієнтованої на зовнішній світ і відкритої для зовнішніх ринків. Саме тому «новий регіоналізм» як етап багатобічної кооперації на глобальному рівні наразі є більш ефективним удосягненні глобального консенсусу. Зазначене актуалізує тему й обумовило зміст та мету даного дослідження, яка полягає в аналізі специфічних детермінант економічного зростання країн БРІКС у довгостроковій перспективі, визначенні ролі та місця неформального об’єднання в сучасному багатополярному світовому господарстві.

Вивченню економічного потенціалу БРІКС присвячені праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких С. Бородіна, В. Давидов, Г. Б. Клейнер, Б.Ф.Мартинов, Є. Я. Островская, І. С. Фірсова, Е. І. Панков, Г. Д. Толорая, С.Джонс, С. Лоусон, Дж. О’Ніл, С. Нюман, Ч. Рейнард та інші. Спроби осмислення трансформаційних тенденцій сучасності відбуваються за різними напрямами – філософським, геополітичним, геоекономічним, соціальним, культурним. Водночас особлива увага сконцентрована на виявленні закономірностей, що формують нову економіко-політичну структуру світу. Серед них виокремлюються посилення взаємозалежності, зміна характеру планетарних загроз, утворення глобального геоекономічного універсуму, інтеграційні прояви. Попри часом діаметрально протилежні погляди відомих вчених та дослідників на одні йті ж світові процеси, чи не єдиною позицією, що їх пов’язує, виступає констатація, з одного боку, активного розвитку процесів глобалізації та універсалізації світу, та з іншого, виокремлення певних територій з їхнім поступовим фрагментуванням, збільшення кількості акторів на світовій арені з подальшою зміною вбалансі їхніх сил. Д. Розенау для відображення обох цих процесів був запропонований спеціальний термін «фрагмегративність» як прояв одночасної дії фрагментації та інтеграції [6].

Зростаюча вага Бразилії, Китаю та Індії в поєднанні з Росією в світовій економіці свого часу була популяризована економістами Голдмен Сакс (Goldman Sachs) у2003році із започаткованою абревіатурою «БРІК», яка у 2011 році доповнилась до «БРІКС», приєднавши до четвірки країн Південно-Африканську Республіку.

Слід визнати, що кожна з країн віддає пріоритет власному економічному розвитку, а не глобальній стабільності і не готова жертвувати першим заради другого. Разом з тим, політичний порядок денний стає у БРІКС дедалі більш суттєвим. Дослідник Р. Пейп до важелів впливу країн БРІКС відносить територіальні (обмеження свободи дій американських збройних сил), дипломатичні (виступ зєдиних позицій у рамках міжнародних організацій), економічні (поглиблення торгових взаємозв’язків, ініціація валютної інтеграції, активізація інвестиційної співпраці) і готовність до колективних дій [13]. Цю позицію підтримує і Г.Д.Толорая, на думку якої БРІКС – проект в першу чергу політичний, оскільки для усіх членів цього «неформального клубу» основним джерелом технологій і інвестицій, атакож ринком збуту є країни Заходу, а економічні зв'язки між країнами БРІКС, за винятком КНР, лише знаходяться на стадії поглиблення [7].

Країни, що входять до даного неформального об’єднання, попри існуючі між ними відмінності, єднають швидкі темпи росту їхніх економік, що разом складають ? території світу та 40 % його населення. Серед сильних сторін країн БРІКС – наявність трудових (КНР), інтелектуальних (Індія), природних(РФ, ПАР) та мінеральних ресурсів (Бразилія). Так, за даними МВФ, в країнах БРІКС виробляється 20 % світового ВВП, акумулюється близько 40 % золотовалютних резервів і реалізується 45 % глобальної торгівлі. За результатами 2011 року, темпи зростання ВВП КНР становили 8,9 %, Індії – 6,1 %, РФ – 4,8 %, ПАР – 2,9%, Бразилії – 2,9 % [15].

Це дає привід досліднику Д.О'Нілу в своїй монографії «Карта зростання: економічні можливості країн БРІК і за їх межами» запропонувати світовій спільноті позбавитись звички інтерпретувати країни БРІК як економіки, що розвиваються. Натомість, автор пропонує використовувати більш доцільний, на його думку, термін «зростаючі економіки» або «економіки зростання» [11].

Виходячи з того, що країни БРІКС дуже різні з точки зору політичної системи, моделей економічного розвитку і цивілізаційної приналежності, для кожної зних окреслений формат – ідеальний механізм для просування власної концепції глобального устрою, звичайно, не син-центричного, але й не однополярного. БРІКС – наочне втілення концепцій «не-американського» або «не-атлантичного світу». Причому перехід до такого світу може здійснюватися поступово, без потрясінь, що відповідає методам китайської політики і пост-Ден Сяопінівської дипломатії [7].

Справді, з підйомом КНР та Індії за три десятиліття склалась нова географія світового виробництва багатства. Якщо слідувати порівнянню за паритетом купівельної спроможності, проведеному Світовим банком, вже у 2008р. так звана «Серединна імперія» змогла вийти на друге місце у світі за розміром економіки, а її частка у світовому ВВП становила 9,7 %. Попри те, що вона все ще залишається позаду США (22,51 %), їй вже вдалось обігнати Японію, відтіснивши її на третє місце (7,07 %), а Німеччину – на четверте. У свою чергу, Індія випереджає Велику Британію (3,4 %) і Францію (3,39 %) [14]. Разом з тим, даний рейтинг втрачає свою інформативність, щойно береться до уваги чисельність населення: так, КНР переміщується на 86-ту позицію, а Індія – на 108-ме місце. Окрім того, гострою залишається й проблема майнового розшарування, адже 47 % китайців та 80 % індійців проживають менше ніж на 2 дол.США за день [14].

У популярній доповіді «Мріючи разом з БРІК» [10] припускається, що до 2050 року економіка Бразилії, Росії, Індії та Китаю разом переважатиме економіки країн великої шістки (США, Японії, Великобританії, Німеччини, Франції та Італії). Такі прогнози щодо рівня ВВП, однак, слід інтерпретувати з обережністю, адже взаємозв’язок між темпами зростання країни за одне десятиліття і за наступне є дуже низьким, а отже, екстраполяційне прогнозування в такому випадку може виглядати небезпечним.

Компаративний аналіз показників економічного зростання

Рис. 1. Компаративний аналіз показників економічного зростання (джерело: [10])

Менш далекоглядним виглядає прогноз Голдмен Сакс, згідно з яким сумарна економіка країн БРІКС до 2015 року перевищить загальний обсяг ВВП країн Великої сімки (див. рис. 1 ). Попри це слід акцентувати увагу на наступному: дані прогнози передбачають лише відносне скорочення розміру економік Великої сімки. В абсолютному і в реальному вираженні дослідження як аналітиків Голдмен Сакс, так і Фонду Карнегі, відображають реальне зростання ВВП у розвинених країнах. Отже, незважаючи на швидке зростання нових рушійних сил, їх населення лишатиметься значно біднішим, ніж у розвинених країнах.

Зазначимо, що початкове групування країн відбувалось аж ніяк не на основі їхньої економічної подібності. Так, окремі дослідники, серед яких В. Давидов, Є.Островська, пропонують умовний розподіл країн, що входять до БРІКС, на дві підгрупи ( табл. 1 ).

У той же час кожна із зростаючих економічних сил стикається з внутрішніми проблемами, які можуть поставити під сумнів довгострокові прогнози росту. Китай та Індія – дві найбільші та найпотужніші країни БРІКС – знаходяться вокремій категорії з точки зору як їхнього потенційного впливу на світову економіку, так і перешкод, які можуть перед ними постати у досягненні задекларованого зростання протягом наступних сорока років.

Таблиця 1 Типологізація країн БРІКС

Перша група

Друга група

Індія, КНР

Бразилія, ПАР, РФ

Аграрноорієнтовані економіки, що характеризуються відносною закритістю, високим рівнем контролю з боку держави та значною регульованістю ринків капіталу

Економіки, засновані на природних ресурсах, які відкриті для зовнішньої торгівлі та фінансових потоків, характеризуються присутністю як державного, так і приватного секторів

Сповідують режим фіксованого обмінного курсу (КНР в більш жорсткій формі, ніж Індія)

Сповідують більш гнучкий обмінний курс

Розвивають стратегії, засновані на внутрішній індустріалізації (виробництві та послугах), орієнтованій на експорт, що спирається на абсолютні переваги країн

Надають перевагу експортним стратегіям, що виходять з порівняльних переваг

Валютний курс не відчув на собі інфляційного тиску внаслідок кризи 2008-2011 років

Під час кризи зафіксували флуктуативність обмінного курсу, що позначалась високою інфляцією

Не брали позики МВФ

Брал и позики МВФ з метою реалізації структурн ої перебудов и

Складено на основі[1; 4].

У випадку з Китаєм маємо цілий комплекс проблем, серед яких – зростання нерівності доходів, швидке старіння населення, потенціал соціальних хвилювань, територіальні суперечки, дефіцит палива, брак води, забруднення навколишнього середовища, корупція і слаборозвинена банківська система.

Бразилія і особливо Росія, мають суттєві недоліки в якості їх основних економічних інститутів і політики, які обмежують перспективи зростання. Однією зверсій «прокляття природних ресурсів» є дисфункціональна політична реакція економіки на природно-ресурсне багатство. Прогнозовано, що розподіл доходів ібагатства також мають тенденцію бути більш нерівним в суспільствах, базованих на природних ресурсах, ніж в економіках, заснованих на людських ресурсах, що призводить до соціальної, політичної поляризації і внутрішнього конфлікту [8].

У той же час Бразилія має перевагу перед іншими країнами БРІКС з огляду на існуючі структури підтримки інноваційних досліджень і розробок, а також спроможність забезпечити збалансоване розширення економіки на основі промисловості, природних ресурсів та сільського господарства. У випадку подальшого зменшення залежності Бразилії від зовнішнього попиту і зовнішнього фінансування шляхом активізації переходу до сталого внутрішнього зростання, що характеризуватиметься високим внутрішнім попитом, країна зміцнить свої позиції в неформальному об’єднанні. Варто зазначити, що бразильська модель розвитку, яка вдало комбінує переваги лібералізму і державної підтримки незаможних верств населення, була розрахована на розвиток внутрішнього ринку як інструменту гарантування якості економічне зростання.

Однак ризики криються в іншому: маючи всі можливості для здійснення окресленої стратегії переходу, Бразилія, в той же час, залишається вразливою перед цінами на електроенергію, а отже, неспроможною забезпечити вирішення амбітних екологічних програм, і, що найбільш проблематично, залежною від експорту свої товарів у випадку реалізації подібної політики рештою країн-членів БРІКС. Це вкотре підтверджує тезу про те, що внутрішня політика стимулювання попиту має враховувати і комплекс нагальних продовольчих та екологічних проблем, що здійснюють непропорційний вплив на стабільність цін ідоходи у бідних країнах.

На думку Е. Панкова, Бразилії, що залишається у межах індустріально-аграрного розвитку, слід розширити масштаби і характер взаємодії з іноземним капіталом, який має серйозний потенціал, здатний забезпечити якісну перебудову економіки; ефективніше використати можливості, пов'язані з участю в процесі регіональної економічної інтеграції, особливо в інноваційній сфері; активізувати зусилля на національному рівні, передусім в плані виходу на рівень високих технологій за рахунок національного капіталу і особливо держави; рішуче змінити соціальний клімат в країні [5].

Індія ж, на нашу думку, ризикує зіткнутись із довгостроковою нестачею внутрішньої інфраструктури, кваліфікованої робочої сили та виробництва енергії. Водночас швидко зростаючий середній клас, молоде населення, зменшення залежності від сільськогосподарського сектору, високий рівень внутрішнього заощадження та інвестування виступають рушійною силою економічного зростання цієї країни, втім, зростаюча майнова нерівність залишатиметься важливою політичною проблемою.

Варто зазначити, що для досягнення своїх довгострокових планів зростання Індії слід домогтися прогресу з широкого кола економічних та політичних ре форм. Так, за даними Голдмен Сакс, Індія потребує лібералізації фінансових ри нків, контролю інфляції, підвищення продуктивності сільського господарства та покращення його інфраструктури, підвищення освітніх стандартів і, що найголовніше, – поліпшення якості управління на всіх рівнях [9].

У зв’язку з цим цікавим може виглядати для Індії досвід Південно-Африканської Республіки, чиє прогресивне законодавство, особливо відносно питань комерції, торгівлі і ринку праці, створює унікальні умови для залучення іноземних інвестицій. Серед таких – однакові правові умови для іноземних і місцевих інвесторів; відсутність державного контролю за цінами на виготовлену продукцію; відсутність обмежень на приватне підприємництво для іноземців; відсутність спеціальних дозволів державних органів на участь в ній громадян інших держав (за винятком банківсько-фінансової діяльності); відсутність вимог до мінімального розміру капіталу підприємств (за винятком банківського і страхового бізнесу); відсутність обмежень на вивезення прибутку і дивідендів (за наявності дозволу органів валютного контролю); відсутність обмежень на іноземне володіння створеними або придбаними південноафриканськими компаніями (за винятком банківсько-фінансового сектору) [11].

Слід зазначити, що Південно-Африканська Республіка сприйняла свій вступ у БРІКС як визнання важливості африканського континенту у світовій економіці і шанс виступити лідером об'єднання африканських країн на південь від Сахари. ПАР, лобіюючи свою позицію у БРІКС, наголошує на тому, що її ВНП складає близько третини ВНП згаданого регіону, а сама вона виступає ініціатором поглиблення його інтеграційних процесів. Крім того, через формат БРІКС ПАР сподівається просунути свої зовнішньополітичні пріоритети, продемонструвавши водночас привабливість країни як об'єкта для іноземних інвестицій.

До найбільших секторів економіки ПАР, що входить до групи з 25 найбільших світових експортерів, чиї доходи від зовнішньої торгівлі досягають 50 % ВВП і забезпечують левову частку національного і експортного доходу, відносять сільське господарство, енергетику, гірничодобувну промисловість, металургію, машинобудування і телекомунікаційну галузь [14].

ПАР – одна з небагатьох держав з унікальною подвійною системою прав вла сності (державною і приватною) на корисні копалини. Реструктуризація державних підприємств, при якій відбувається перерозподіл прав власності від держави до приватних власників підприємств, особливо помітна саме в гірничодобувній галузі. Інша тенденція, найбільш помітна в цьому секторі економіки, – об'єднання найбільших компаній і монополізація ринку.

Втім, свого часу експлуатація природних ресурсів у країнах БРІКС викликала тиск на реальний обмінний курс через приплив капіталу, спричинивши інвестиційний бум і тим самим генеруючи додаткові приватне і державне споживання. Частина цього додаткового внутрішнього попиту припадала на неторговельні товари та послуги, витісняючи випуск непродовольчих природних ресурсів та експортних товарів, що конкурують з імпортом товарів і послуг.

Слід звернути увагу ще на один принципово важливий момент: країни, що розвиваються, в тому числі країни БРІКС, стали заручниками уповільнених темпів розвитку розвинених країн. Ефект уповільнення, який відчули на собі країни БРІКС під час кризових 2008–2011 рр., свідчить про винятковий вплив глобалізації на торгівлю та фінансові умови, що стали локомотивами зростання їхніх економік. Варто зазначити, що продуктивність країн БРІКС має розглядатись виключно в глобальному контексті, оскільки жодна з цих країн не є самодостатньою з точки зору внутрішнього потенціалу економічного зростання, який дозволив би їй адаптувати у життя проголошений курс на прискорене системне зростання.

Дану думку розділяє Г. Клейнер, який вважає, що економічне зростання, яке справді необхідне країні, може бути умовно представлене у вигляді формули ( рис. 2 ):

Формула економічного зростання

Рис. 2. Формула економічного зростання (джерело [ 2 ])

Слід відмітити, що дане трактування доводить багатоаспектність економічного зростання. У зв’язку з цим вчений виділяє п’ять «вимірів» економічного зростання: часовий, територіальний, галузевий, відтворювальний, інноваційний [2]. Системність зростання має місце тоді, коли виконані всі умови у відношенні до вимірів зростання.

Для пояснення механізму економічного зростання економісти розділились на два табори: одні виступають прихильниками збалансованого зростання, інші – незбалансованого. Під першим розуміється таке економічне зростання, яке приводить у рух всі галузі економіки відразу, одночасно, в постійній прогресії, яке орієнтується на зростаючий попит, що підвищує роль національного ринку країни (серед адептів – Р.Нурске, Р.Хартуелл). Під другим терміном розуміється виведення всього процесу з одного або кількох привілейованих секторів економіки, рух яких передається іншим. З певного моменту таке економічне зростання нагадує гонку за лідером (прибічники такого підходу – Г.-А.Інніс, А.Хіршман, Й.Шумпетер, У.-У.Ростоу).

Відомо, що світовою практикою напрацьовано три типи стратегій інноваційного розвитку:

- стратегія перенесення , яка полягає у використанні зарубіжного науково-технічного потенціалу і перенесенні його досягнень на терени власної економіки ;

- стратегія запозичення, сутність якої полягає в освоєнні виробництва високотехнологічної продукції, що вже вироблялася в інших країнах, шляхом використання власної дешевої робочої сили та існуючого науково-технічного потенціалу;

- стратегія нарощування, при якій використовується власний науково-технічний потенціал, залучаються іноземні вчені й конструктори, досягається інтеграція фундаментальної та прикладної науки.

Перспективи становлення середнього класу в країнах БРІК

Рис. 3. Перспективи становлення середнього класу в країнах БРІК(млн чол.) ( джерело: [ 1 2])

Країни БРІКС, попри оптимістичні футуристичні прогнози, відчуваючи загрозливі ознаки голландської хвороби, опиняються перед необхідністю балансування між перспективами впровадження інноваційних засад розвитку своїх економік, з одного боку, і часом екстенсивним використанням сировинних запасів, зіншого. Тож системне збалансоване прискорене зростання виглядає недосяжним з позицій сьогоднішнього дня для жодної з країн БРІКС.

Зазначене вкотре переконує: відновлення економічного зростання у країнах БРІКС без активізації його інноваційної складової призведе до поступового вичерпання резервів екстенсивного зростання і ризикує вилитись в економічну депресію, яка лише посилить нерівність у доходах.

Попри ризики економічного зростання БРІКС, в найближчі 20 років передбачається зростання середнього класу країн-членів (див. рис.3 ). Так, на початку 2000року кількість людей у країнах БРІКС з доходом, що перевищує 6000 дол.США , але менше 30 000дол.США збільшилася на сотні мільйонів чоловік і продовжуватиме зростати у наступні 10 років [12]. Така тенденція передбачає збільшення потенційного попиту, що, в свою чергу, змінить не лише структуру внутрішнього споживання країн, але й диверсифікує структуру їхнього імпорту, в якій зростатиме частка товарів з великою доданою вартістю (таких, як автомобілі, офісне устаткування, технології). Втім, з формуванням середнього класу змінюватиметься не лише структура витрат, але й зростатиме конкуренція за ресурси, що актуалізує проблему навантаження на навколишнє середовище через зростаючий попит на електроенергію.

Висновки. В рамках проекту БРІК протягом 2008-2011 років висувались амбітні плани, які досить умовно можна згрупувати таким чином:

1) спільні зусилля з відновлення світової і власних економік;

2) реформа світової фінансової системи на основі нового, справедливого міжнародного фінансового порядку;

3) спільний захист інтересів країн, що розвиваються;

4) забезпечення безпеки: продовольчої, енергоносіїв, громадської охорони здоров'я;

5) використання переваг БРІК у ресурсах, ринках, робочій силі;

6) спільне протистояння кліматичним змінам, розвиток науково-технічного партнерства, дослідження в області високих технологій, включаючи нові джерела енергії;

7) сприяння гуманітарним обмінам – розвиток співпраці в культурній, туристичній і спортивній областях, сфері освіти і охорони здоров'я;

8) збереження і зміцнення специфіки і стратегії розвитку кожної з п'яти моделей модернізацій БРІК.

Проблематика, що опинилася у сфері уваги очільників країн-учасників БРІК, свідчить не лише про спроби пошуку власного місця в глобальному світоустрої на основі використання національного потенціалу зростання, але й про засвід чення готовності брати участь у розв’язанні спільних для всіх країн світу про блем. Серед останніх – встановлення справедливого міжнародного фінансового порядку, зменшення майнового розшарування та соціальної нерівності, вирішення комплексу безпекових ініціатив, нагальна потреба підвищення якості інституцій та зміна «ресурсного прокляття» «ресурсним благословенням».

Для БРІКС як для країн, що розпочинають впевнене сходження, характерний спільний, часом інтуїтивний пошук альтернативної моделі розвитку, заснованої на утвердженні багатополюсності в глобальній політиці, збалансованості в економіці і торгівлі та спробі імплементації елементів соціальної справедливості вполітиці внутрішній.

Отже, глобальна політична і економічна кон’юнктура дедалі більше сприяє досягненню цих цілей. Так звана цивілізаційна синергія – сплав державного, приватного і візіонарного начал спроможна висунути країни БРІКС в авангард назрілих трансформацій і дозволить їм посісти чільне місце у світовому господарстві.

Бібліографічні посилання

1. Давыдов В. Пробуждающиеся гиганты БРИК / В. Давыдов // Свободная мысль. – 2008. – № 5. – C. 131–142.

2. Клейнер Г. Б. Микроэкономические факторы и ограничения экономического роста [ Е лектронн и й ресурс] / Г. Б. Клейнер // Доклад на ежегодном общем Собрании членов Международной Академии менеджмента 1.06.2004. – Режим доступ у : http :// www . kleiner . ru / arpab / mikrofaktor . html

3. Мартынов Б. Ф. БРИК и деградирующий миропорядок / Б. Ф. Мартынов // Латинская Америка. – 2008. – № 5. – С. 4–20.

4. Островская Е. Я. Сотрудничество в формате БРИК: цели и перспективы / Е. Я. Островская, И. С. Фирсова // Экономика XXI века. – 2010. – №6. – C.87–95.

5. Панков Э. И. Экономика Бразилии / Э. И. Панков. – М. : МГИМО-Университет, 2012. – 196 c .

6. Розенау Дж. К исследованию взаимопересечения внутриполитической и международной систем / Дж. Розенау // Теория международных отношений : хрестоматия; сост., науч. ред. и комм. П. А. Цыганкова. – М. : Гардарики, 2002. – С. 172–183.

7. Толорая Г. Д. БРИКС – «мыльный пузырь» или шанс изменить миропорядок? (политические аспекты будущей динамики группировки) [ Е лектронн и й ресурс] / Г. Д. Толорая //Доклад на Ученом совете ОМЭПИ ИЭ РАН 19.05.2011. – Режим доступ у : http :// www . imepi - eurasia . ru / baner / BRICS . pdf .

8. Brazil , India and China : the new leaders of the global economy, for at least the next five years [Electronic resource] / Euler Hermes. – Mode of access: http://www.icic.co.il/upload/ File/sectorsemergingeconomies.pdf

9. BRICs and Beyond [Electronic resource] / Goldman Sachs, 2007. – Mode of access: http://www.goldmansachs.com/our-thinking/brics/brics-and-beyond-book-pdfs/brics-full-book.pdf

10. Lawson S. Dreaming With BRICs: The Path to 2050 [Electronic resource] / S. Lawson, R. Purushothaman // CEO Confidential. – 2003. – Issue 2003/12. – Mode of access: http://www.goldmansachs.com/ceoconfidential/CEO-2003-12.pdf.

11. O’Neill J. The Growth Map: Economic Opportunity in the BRICs and Beyond / J. O’Neill. – NY . :Portfolio Hardcover, 2011. – 256 p.

12. O’Neill J. The Long-Term Outlook for the BRICs and N-11 Post Crisis [Electronic resource] / J. O’Neill, A. Stupnytska // Goldman SachsGlobal Economics Paper. – 2009. – № 192. – Mode of access: http://www.goldmansachs.com/our-thinking/brics/brics-reports-pdfs/long-term-outlook.pdf

13. Pape R. Soft Balancing against the United States / R. Pape // International Security. – 2005. – Vol. 30 (№. 1). – P. 7–45.

14. World Development Indicators [Electronic resource] / The World Bank. – Mode of access: http://data.worldbank.org/indicator

15. World Economic Outlook: Growth Resuming, Dangers Remain [Electronic resource] / International Monetary Fund, 2012. – Mode of access: http://www.imf.org/external/pubs/ ft/weo/2012/01/pdf/text.pdf

Надійшла до редколегії 18.05.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru