Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

Управління фінансовими ресурсами банку: сутнiсть та принципи

УДК338.242:336.717

В. В. Коваленко

Одеський національний економічний університет

Досліджено сутність процесу управління фінансовими ресурсами банку, розглянуто антикризове управління як актуальне у сучасних економічних умовах. Представлено загальні принципи управління та специфічні для антикризового.

Ключові слова: фінансові ресурси, принципи управління, антикризове управління.

Исследована сущность процесса управления финансовыми ресурсами банка, рассмотрено антикризисное управление как актуальное в современных экономических условиях. Представлены общие принципы управления и специфические для антикризисного.

Ключевые слова: финансовые ресурсы, принципы управления, антикризисное управление.

The article examined banking financial resources management and anticrisis management as actual one in current economic situation. There are general and specific principles of management were described in the paper.

Key words: financial resources, management principles, anticrisis management.

У 2012 році банківський сектор України характеризується високим рівнем невизначеності, що обумовлено явищами кризового характеру, які мали місце в Україні у період 2008 – 2011 років. Фінансовий сектор економіки у період кризи зазнав істотних втрат, особливо у банківській сфері. Однією з провідних проблем банківської системи стало управління фінансовими ресурсами, оскільки на початку фінансової кризи вона зіштовхнулась із проблемою недостатності ресурсної бази – через різкий відтік фінансових ресурсів, а вже у другій половині 2009р. настала криза надлишкової ліквідності банків. Відповідно було з’ясовано, що управління фінансовими ресурсами в Україні недостатньо розвинене – через неадаптованість до кризових умов економічного середовища. Система управління банківськими фінансовими ресурсами потребує суттєвого удосконалення, що особливо актуалізується на тлі нового етапу розвитку економіки України: переходу від кризового до періоду посткризового.

Д.А.Лаптирьов досліджував систему управління банківськими ресурсами, розглядаючи банк як кібернетичну систему, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем і є керованою, впорядкованою та організованою [8]. Питанням формування та розподілу банківських ресурсів займався І.В.Вишняков. У своєму дослідженні процесу формування банківських ресурсів [4] він стверджує, що основним джерелом акумулювання коштів комерційних банків є «депозити до запитання». Їх основною особливістю є можливість миттєвого вилучення депозиту з банку. Даний вид ресурсів, на думку автора, є ризикованим. Вишняков спробував змоделювати динаміку об’ємів як окремих депозитів «до запитання», так і сукупності всього банківського ресурсу даного виду. Він запропонував модифікації стохастичних мультиплікативних моделей динаміки об’єму депозитів, враховуючи невизначеність у поведінці вкладника та використовуючи деякі схеми теорії надійності та теорії масового обслуговування. Розробки М.М.Родіонова також були присвячені питанню управління банківськими ресурсами та їх витратами [14]. Науковець запропонував оптимізаційну модель розподілу витрат за індивідуальним ризиком у складі портфеля та вивів рівняння для розрахунку кредитних лімітів при степеневих функціях корисності. Задачу визначення напрямків та об’ємів розподілу банківських ресурсів досліджувала О.Л.Малахова [9]. Предметом її досліджень є процес функціонування банківської системи України у взаємодії з підприємствами реального сектору економіки. О.Л.Малахова обґрунтовує теоретичні засади організації та визначає шляхи удосконалення роботи банків у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності як цілісної системи.

Управління ресурсами банку є складовою загального процесу управління в банку, що організовано з метою ефективної діяльності всіх його структурних підрозділів для розв’язання поставлених перед банком завдань. Еволюція банківської системи, розвиток її структурних підрозділів обумовлюють необхідність застосування механізму управління, що відповідає їх актуальному стану та етапу розвитку. Це пов’язано з тим, що різним етапам економічного циклу притаманні специфічні динаміка та тенденції розвитку економічних процесів, що обумовлює і різні завдання та проблеми, які потребують розв’язання на даному етапі розвитку банківської системи. Серед сучасних наукових робіт, присвячених проблематиці управління фінансовими ресурсами, недостатньо висвітлено питання управління в різних умовах зовнішнього середовища. На сьогодні, коли фінансовий сектор все ще не подолав наслідків фінансової кризи 2008 року, а експерти-економісти прогнозують найближчим часом її нову хвилю, актуальним та доцільним до розгляду є питання антикризового управління фінансовими ресурсами банку.

Проблематикою виникнення фінансових криз займався І.В.Дорошенко. У своїй роботі [5] науковець обґрунтовує теоретичні та практичні аспекти їх виникнення, розглядає передумови та механізм їх розгортання. Автор визначає вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку в цілому та економіку України зокрема. Людвіг фон Мізес та Дієго Пізано у своїх доповідях [11; 13] обґрунтовували природу виникнення криз та їх наслідки, пропонували заходи щодо уникнення кризових ситуацій.

Банківські кризи – це невід’ємна риса ринкової економіки. Вони супроводжують процес поступового розвиту суспільства. Будь-які потрясіння у банківській сфері призводять до повної або часткової паралізації платіжної системи, коливань курсу національної валюти, загострення політичних обставин [6]. При цьому слід зауважити, що в основі банківських криз зазвичай лежить дисбаланс у ресурсній базі. Наслідками кризи є різноманітні стани банківської системи або окремого банку, ситуації та проблеми, які пов’язані з низкою якісно нових змін та трансформацій, руйнацією або виникненням нової кризи.

Криза може проявлятися як за умов складної економічної ситуації, так і в період її стабільності, носити стихійний характер або бути передбачуваною на підставі розрахунків. Попередження кризових явищ в економіці є одним із пріоритетних напрямків забезпечення економічної безпеки. Для передбачення подібної ситуації розроблено комплексну систему управління – антикризове управління. Це сукупність методів та способів, які допомагають розпізнавати кризу, здійснювати її профілактику, уникати її негативних наслідків, згладжувати її хід [1].

Характерними рисами антикризового управління є:

• забезпечення стабільного становища економічної системи на ринку за на явності політичних та економічних метаморфоз;

• прискорена та дієва реакція на суттєві зміни навколишнього середовища;

• постійні оновлення та нововведення на всіх ланках управління підприємст вом.

Основною метою антикризового управління фінансовими ресурсами є забезпечення умов, коли фінансові труднощі не можуть мати постійний, стабільний характер, а банкрутство є неприйнятною і неможливою ситуацією [1].

Є досить багато наукових праць, присвячених проблемам, що виникають у рамках кризових ситуацій, але робіт, присвячених організації процесу управління в рамках економічної кризи, поки що мало. До таких робіт, які пропонують алгоритм антикризового управління, можна віднести працю С.Ю.Медвєдєва [10], в якій він розробляє методичні основи виведення підприємства з економічної кризи; праці відомих науковців Е.М.Короткова, А.Г.Грязнової, А.Д.Чернявського [2; 7; 16], в яких дається поглиблене уявлення про антикризову стратегію, її методи та механізми – на основі досвіду розвинутих країн. Ці автори пропонують способи виведення підприємства з-під впливу негативних явищ, забезпечуючи стабільність його подальшого функціонування.

Фінансова криза проявляється через нестачу грошових коштів, зростання термінів кредиторської заборгованості, падіння об’ємів продажу тощо. Успіх виходу з кризи залежить від навичок та умінь менеджера, від його здатності своєчасно провести заходи антикризової політики. Наслідком фінансової кризи може бути як повне банкрутство системи – за невдалої антикризової політики, так і її оновлення та оздоровлення – після проведення кардинальних змін, реорганізації та реструктуризації компанії в рамках антикризового управління. Застосування оптимальної та ефективної системи управління фінансовими ресурсами банку потребує певних передумов та дотримання певних принципів. Деякі з них можуть бути загальними для будь-якої економічної ситуації і всіх видів управління, а деякі є специфічними, тобто такими, що використовуються тільки для визначеного виду управління.

Принцип є результатом наукового пізнання. Анрі Файоль одним із перших визначив принципи управління, які, на його думку, придатні для всіх без винятку видів адміністративної діяльності. Подальшими розробками у цій галузі займалися такі науковці як Н.Нижник [12], Г.Атаманчук [3], В.Скуріхін [15] тощо.

Для кожного виду управління існують власні принципи. На практиці принципами управління банківською системою керуються згідно з політичними, соціально-економічними та культурними умовами. Принципи відображають властивості, притаманні управлінській системі в цілому, а також окремим її елементам, явищам, процесам.

Серед загальних принципів управління фінансовими ресурсами банків ми виділили наступні.

1. Принцип безперервності планування.

Планування діяльності є обов’язковою передумовою управління фінансовими ресурсами банку – через необхідність поетапного пристосування економічної системи до змін навколишнього середовища, оскільки різкі структурні перетворення можуть викликати шокову реакцію з подальшими негативними наслідками (наприклад, дефіцит фінансових ресурсів). Плановість операцій вносить організованість у функціонування банку і дає змогу кожному учасникові процесу діяти логічно послідовно, строго виконуючи покладені на нього обов'язки і вирішуючи завдання, що стоять перед ним. П роцес управління фінансовими ресурсами складається з послідовних етапів (аналіз власних коштів, джерел залучення, прогнозування вартості тощо), тому безперервність планування – обов’язковий компонент управління. Планування структури фінансових ресурсів повинно проходити відповідно до запланованої фінансової стратегії банку, яка може постійно коригуватися, відповідно до умов навколишнього середовища. Разом із її змінами змінюватимуться зовнішні та внутрішні умови та обмеження, які обумовлюють майбутній процес управління. З метою підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами, а також зниження рівня витрат і позапланових втрат, керівництво банку повинне постійно розраховувати потреби у фінансових ресурсах і планувати комплекс заходів для їх розміщення або залучення.

2. Принцип комплексності управління.

Управління фінансовими ресурсами не може проходити автономно від інших сегментів управління в банку, що обумовлено їх тісним взаємозв’язком та взаємозалежністю, тому процес формування та розміщення банківських ресурсів має проходити комплексно та скоординовано на всіх рівнях банку та у різних його підрозділах. Нейтралізація одного виду ризику або деструктивного чинника може викликати зростання імовірності появи іншого або підвищити деструктивні наслідки впливу наявного негативного чинника, тому в управлінні банком і, зокрема, його фінансовими ресурсами необхідно враховувати взаємозалежність суб’єктів управління. Комплексність управління передбачає також облік інтересів усіх рівнів, і може розглядатися в різних аспектах: з огляду внутрішніх і зовнішніх чинників. Це означає інтеграцію інтересів як на національному, так і на міжнародному рівні.

3. Принцип безперервності управління.

Фінансові ресурси банку потребують постійного управління, оскільки постійно виникають різноманітні ризики, непередбачені зовнішні або внутрішні чинники, локальні кризи та деструктивні явища. Для нейтралізації та убезпечення фінансів банку від негативних економічних чинників необхідне різнобічне та безперервне управління на всіх рівнях.

4. Принцип економічності управління.

Формування та розміщення фінансових ресурсів має проходити відповідно до зовнішніх або внутрішніх змін, гармонійно з навколишнім середовищем. Такий підхід дасть змогу скоротити витрати на виконання поставлених завдань та максимально ефективно використати зовнішню ситуацію. В итрати банку на залучення фінансового ресурсу не повинні перевищувати суму можливих прибутків від його розміщення. Вартість фінансових ресурсів банку повинна відповідати економічним інтересам учасників. Також необхідно розуміти, що залучення фінансів для нейтралізації загрози руйнації (на локальному або загальному рівні) має бути адекватним рівню витрат від руйнації самого банку (на локальному або загальному рівні).

5. Принцип суспільності управління.

Банківська система є дуже важливою ланкою в економіці, тому в її ефективному функціонуванні зацікавлені не тільки менеджери, але й суспільство в цілому: від пересічних громадян – до структур державної влади. А з урахування того, що управління фінансовими ресурсами є основою функціонування банку, то цей принцип є невід’ємною частиною управління.

6. Принцип часових та просторових меж управління.

Формування та розміщення фінансових ресурсів банку проходить відповідно до стратегічних цілей банку, які мають свої територіальні (регіональні, державні, світові) та часові межі. Залежно від масштабу діяльності банку, йому можуть загрожувати різноманітні ризики та деструктивні чинники, до того ж у різні етапи його діяльності ці загрози можуть бути також різними. Важливим в управлінні фінансовими ресурсами є наступне: що довший період здійснення фінансових операцій, то ширший діапазон супутніх ризиків та деструктивних чинників, то менша можливість забезпечення нейтралізації негативних фінансових наслідків.

Загроза стабільному фінансовому стану банку може мати різний рівень, характер та масштаб. Тому в управлінні формуванням фінансових ресурсів існує закономірність: що раніше будуть застосовані механізми нейтралізації, то більше можливостей матиме банк до убезпечення та відновлення нормального функціонування. За перших проявів загроз та деструктивних чинників необхідно впроваджувати антикризові заходи. Це означає застосування відповідного виду управління – антикризового. Специфіка кожного виду управління обумовлює появу спеціальних принципів його застосування. Тому доцільно виділити наступні принципи антикризового управління фінансовими ресурсами банку:

· принцип важливості боргу : всі борги банку повинні ранжуватися за допомогою коефіцієнта важливості боргу;

· принцип ступеня неспроможності : стратегія та об'єм антикризових заходів повинні безпосередньо залежати від близькості підприємства до стану банкрутства;

· принцип оптимізації кадрового потенціалу: в ході кризи скорочується певна частина персоналу, внаслідок чого відбувається економія фінансових ресурсів. Водночас певні напрями діяльності буде необхідно розпочати з нуля – з новим кадровим потенціалом, що передбачає додаткові витрати.

· принцип мінімізації ліквідації: пріоритет має надаватися заходам реорганізації, підтримки, а не банкрутства.

Висновки. Управління фінансовими ресурсами банку за сучасних умов виходу із фінансової кризи є важливою та актуальною проблемою. Банківський сектор акумулює політичні, макроекономічні та інституціональні ризики, а тому, за умов зростаючої нестабільності, опиняється в найбільш несприятливому стані. При цьому виникнення нестабільності в самому банківському секторі приводить до негативних наслідків розвитку економіки в цілому, а в деяких випадках провокує економічну кризу [6] . Враховуючи те, що основу функціонування банку становлять його фінансові ресурси, важливо вивести їх зі стану кризи. Це можливо завдяки застосуванню антикризового управління і відповідних принципів. У такому випадку можна створити гнучку систему управління фінансовими ресурсами, яка своєчасно ситуативно реагуватиме на негативні зміни навколишнього середовища, а також дасть можливість ефективно використовувати потенціал банківської установи. Банківська система віддзеркалює фінансово-економічний стан країни, тому забезпечення її стабільного та надійного розвитку є завданням державного масштабу.

Бібліографічні посилання

1. Авдошина З. А. Антикризисное управление: сущность, диагностика, методики [Електронний ресурс] / З.А.Авдошина // Режим доступу: http://www.cfin.ru/management/ antirecessionary_managment.shtml

2. Антикризисный менеджмент / под ред. А.Г. Грязновой. – М.: ЭКМОС, 1999 – 368 с.

3. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г.В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с .

4. Вишняков И. В. Стохастическая модель динамики объёмов банковских депозитов «до востребования» / И.В. Вишняков // Экономика и математические методы. – 2002.– №1 . – С. 94–104.

5. Дорошенко І. В. Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України [ Електронний ресурс ] / І.В. Дорошенко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-3/Doroshenko_308.htm

6. Коваленко В. В. Антикризове управління в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи : монографія / В.В.Коваленко, О.В.Крухмаль. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 198 с.

7. Коротков Э. М. Антикризисное управление: учеб. пособ.: Ч. II. / Э.М. Кортотков. - М.: ИМПЭ им. А.С. Грибоедова, 2001. - 71 с.

8. Лаптырев Д. А. Система управления финансовыми ресурсами банка: Процессы – задачи– модели – методы / Д.А. Лаптырев. – М.: БДЦ-пресс, 2005. – 296 с.

9. Малахова О. Л. Банківська система у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец.08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / О.Л.Малахова. – Тернопіль, 2004. – 20 с.

10. Медведев С. Ю. Методические основы антикризисного управления предприятием: дисс. канд. экон. наук: 08.00.30 / С.Ю. Медведев. – М., 2000. – 141 c.

11. Мизес Л. Экономический кризис и его причины [Електронний ресурс] / Людвиг фон Мизес. – Режим доступу: http://www.sapov.ru/2003/n03-02.htm

12. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / Н.Р.Нижник, О.А. Машков. – К.: УАДУ при Президентові України, 1998. – 160 с.

13. Пизано Д. Глобализация и международный финансовый кризис [Електронний ресурс] / Д. Пизано. – Режим доступу: http://www.blagodeteleva-vovk.com/biblioteka/ biblio/ stat/crisis.html

14. Родионов М. М. Об одной дескриптивной модели установления кредитных лимитов/ М.М.Родионов // Экономика и математические методы. – 2006. – №1 . – С.103–109.

15. Скурихин В. И. Проектирование систем адаптивного управления производством / В. И.Скурихин, В.А.Забродский, Ю. В.Копейченко. – Х.: Вища школа, 1984. – 384с.

16. Чернявский А. Д. Антикризисное управление : учеб. пособ. / А.Д. Чернявский. – К.: МАУП, 2000 – 208 с.

Надійшла до редколегії 28.08.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru