Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

Аналіз рівня капіталізації вітчизняної банківської системи та обґрунтування основних напрямів її підвищення

УДК 336.71

О. Й. Шевцова, В. Г. Журавель

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Проаналізовано рівень капіталізації банківської системи України, розглянуто основні методи нарощування капіталу та результати їх використання вітчизняними банками. Проведено аналіз впливу основних факторів на рівень забезпечення капіталом банків на основі множинної лінійної регресії. Запропоновано шляхи підвищення капіталізації банківських установ України.

Ключові слова: капітал, капіталізація, банківська установа, регулятивний капітал, конкурентоспроможність.

Проанализирован уровень капитализации банковской системы Украины , рассмотрены основные методы наращивания капитала и результаты их использования отечественными банками. Проведен анализ влияния основных факторов на уровень обеспечения капиталом банков на основе множественной линейной регрессии. Предложены пути повышения капитализации банковских учреждений Украины.

Ключевые слова: капитал , капитализация , банковское учреждение , регулятивный капитал , конкурентоспособность.

The level of capitalization of the banking system of Ukraine has been analyzed in the article, themain methods of increasing equity and results of their use of domestic banks have been proposed. The analysis of the major factors influence on the level of banks’ capital based on multiple linear regression. Ways to increase capitalization of banking institutions of Ukraine have been suggested.

Key words: capital, capitalization, bank, regulatory capital, competitiveness.

В умовах наростаючої фінансової кризи однією з основних проблем, яка стоїть перед вітчизняною банківською системою, є підтримання стабільності та надійності, що дає змогу банкам виконувати свої функції із забезпечення економіки достатньою кількістю фінансових ресурсів.

Зміна ринкової кон’юнктури ставить під загрозу не лише прибутковість діяльності банків, а й взагалі їх функціонування. Основними причинами припинення діяльності банків є неспроможність їх нейтралізувати існуючі в банківському секторі ризики, а також відповідати за своїми зобов’язаннями, що обумовлено недостатністю ресурсної бази у фінансово-кредитних установах.

Питанням достатності банківського капіталу, підвищення рівня капіталізації банківської системи присвячували свої праці вітчизняні та зарубіжні науковці, серед яких М. Д. Алексеєнко, О. І. Барановський, А. П. Вожжов, У. В. Владичин, Е. Долан, А. О. Епіфанов, К. О. Кіреєв, С. М. Козьменко, В. Л. Кротюк, І. В. Ларіонова, Н. Г. Маслак, В. І. Міщенко, Ф. Мишкін, А. М. Мороз, С. В. Мочерний, О. Ю. Пронін, Д. Розенберг, П. Роуз, І. В. Сало, Дж. Сінкі (мол.), Т. С. Смовженко, В. С. Стельмах, В. Т. Сухотеплий, Ф. І. Шпиг, А. П. Яценюк.

Слід зазначити, що Національний банк України вживає заходів щодо підтри мання банками достатнього рівня банківського капіталу за допомогою конкретних нормативів. Водночас не вирішені питання щодо методичних засад оцінювання капіталу банку з точки зору урахування ризиків, які притаманні банківській діяльності, визначення і застосування ефективних методів нарощування капіталу.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що на сьогодні підтримання стабільного та ефективного функціонування банківського сектору економіки – необхідна умова стійкого економічного зростання. Досягнення цього неможливе без підвищення загальної капіталізації банківської системи.

Мета статті: дослідити рівень капіталізації банківської системи та виділити основні напрямки її підвищення в цілому, а також визначити шляхи управління нею з метою забезпечення високого рівня ліквідності та стабільності функціонування банківської системи України.

Розуміння та аналіз рівня капіталізації неможливе без вивчення нормативно-правових актів, що її пояснює. Серед них такі, в яких зазначається про підтримання банками необхідного розміру регулятивного, статутного капіталів, а та кож інших показників, що визначають капіталізацію банківських установ: Інструкція Національного банку України «Про порядок регулювання діяльності банків вУкраїні» від 28.08.2001 № 368, Положення «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв та відділень», затверджене постановою Правління НБУ від 31.08.2001 № 375, «Міжнародна конвергенція вимірювання капіталу та стандартів капіталу: нові підходи (Базель ІІ)».

На думку багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців, найбільш точним та загальним показником рівня забезпеченості капіталом як окремого банку, так івсієї системи є рівень капіталізації. При цьому слід зазначити, що науковці різних галузей економіки поняття «капіталізація» тлумачать по-різному.

Так, у фінансовому словнику за редакцією А. Г. Завгороднього, Г. Л. Вознюка, Т.С. Смовженко подаються декілька визначень поняття «капіталізація», а саме : [1]

1. Перетворення доданої вартості у вигляді нерозподіленого прибутку в капітал для розширення виробництва шляхом збільшення активів.

2. Процес формування фіктивного капіталу шляхом випуску акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків, інших цінних паперів.

3. Процес реалізації майна підприємства для збільшення капіталу.

4. Включення відсотка, який нараховується протягом пільгового періоду кредиту, до суми основного боргу з метою звільнення позичальника у цей період від сплати як частини основного боргу, так і відсотків.

Деякі вчені вважають, що капіталізація – це результат перемножування вартості акцій на їх кількість і розглядають її як абсолютний розмір цінних паперів, представлених у капіталі. Інші позначають цим терміном перетворення вартості в капітал.

Тлумачний словник з банківської справи О. М. Островської дає визначення поняття «капіталізація» як реінвестування отриманого прибутку.

Д. Розенберг у словнику банківських термінів визначає капіталізацію як сумарні пасиви, тобто інвестовані власниками кошти.

А. П. Вожжов вважає за необхідне доповнити попередні два види поняття бан ківської капіталізації третім – уявної капіталізації, в ході якої «відбувається збі льшення капіталу лише номінально – за рахунок бухгалтерських проводок. При цьому реально розмір капіталу банку не змінюється. Це пов’язано з тим, що приріст капіталу являє собою уявну вартість» [2]. Автор зазначає, що причинами виникнення уявної вартості капіталу є уявна капіталізація або неефективний менеджмент, а в структурі регулятивного капіталу найбільш піддаються ризику такі складові, як статутний капітал, субординований борг, фінансовий результат, резерви за активними операціями, переоцінка основних засобів і нематеріальних активів [2].

Аналізуючи вищезазначені тлумачення поняття «капіталізація», можна дати таке визначення: капіталізація – це комплекс дій, спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу банку шляхом реінвестування отриманого прибутку, залучення грошових коштів та їх еквівалентів ззовні, а також за рахунок концентрації та консолідації.

Протягом 2011 р. банки досить активно збільшували свої капітали. За минулий рік їх регулятивний капітал зріс в 1,03 раза і досяг понад 135 млрд грн [4].

Однак показник балансового капіталу в розмірі більше 5 млрд грн. мають лише 6 банків. Велика кількість банків мають низький рівень капіталу, і це всерйоз турбує НБУ, оскільки це свідчить або про неможливість, або небажання їх власників вирішувати цю проблему. Якщо більшість банків збільшують свій капітал, то в окремих – навпаки спостерігається тенденція до зменшення власного капіталу.

Більше того, загострюється тенденція розбалансованості між темпами росту капіталів банків та обсягами їх активних операцій. Такі диспропорції негативно впливають на рівень адекватності (надійності) банківського капіталу. У цілому вбанківській системі рівень адекватності на 01.01.2008 р. досяг найнижчої за останні 10 років позначки – 13,92 %. Зараз ситуація істотно покращується, і на 01.11.2011 р. показник склав 18,08 % (на 01.12.2011 р. – 19,29 %) [3].

Про покращення якості капіталу говорить зниження (хоча й незначне) частки переоцінки основних засобів – один з найбільш широко використовуваних способів для «надування» банківського капіталу.

На початок нинішнього року загальна сума сплачених статутних капіталів становила 119189 млн грн., тобто протягом 2011 р. вона зросла на 36735 млн гривень. Загальна сума капіталу у банківській системі на 01.01.2011 р. становила 115175 млн грн, на 4088 млн грн. менше, ніж рік тому. Загальний обсяг капіталів комерційних банків України становить 14,2 % від пасивів банків [3].

Для своєї роботи кожен банк повинен мати власні кошти, основну частину яких займає статутний фонд. I якщо статутний фонд НБУ формується за рахунок коштів державного бюджету, то статутний фонд комерційних банків утворюєть ся за рахунок внесків акціонерів або учасників. В Україні станом на 01.12.2011 р. статутний капітал комерційних банків становив 119189 млн грн, що в 1,5 раза більше порівняно з 2010 р.

Оцінювати банківську систему й реформувати її необхідно в єдиному зв’язку зі станом і реформуванням усієї економіки й особливо реального сектору. Розвиток банківської системи, подальша капіталізація українських банків віддзеркалюють економічне зростання й підвищення прибутковості банківського бізнесу як виду економічної діяльності.

Отже, не можна погодитись із твердженням деяких економістів, що капіталізація вітчизняної банківської системи адекватна умовам нашої економіки. Окрім цього, для забезпечення конкурентоспроможності і стійкості банківської системи темпи зростання власного капіталу мають бути як мінімум вищі від темпів зростання активів. Однак згідно з розрахунками темп приросту загальних активів більший за темпи приросту власного капіталу українських банків в середньому за період з 2002 до 2011 року.

Згідно з наведеними даними бачимо, що темпи зростання капіталу істотно відстають від темпів збільшення активів. При збереженні цієї тенденції виникає проблема виконання банками нормативу адекватності капіталу, а відповідно – ізагроза порушення стійкості та ефективності функціонування банківської системи. За період з 2002 до 2009 р. показник адекватності регулятивного капіталу зменшився з 20,69 % у 2002 р. до 14,01 % у 2009 р. Зростання даного показника до 18,28 % за період 2009 р. можна розглядати як позитивну динаміку, оскільки його зростання було зумовлене падінням темпу зростання обсягів загальних активів та обсягів чистих активів українських банків ( табл. 1 ).

Таблиця 1 Основні показники діяльності банків України за період з 01.01.2002 до 01.01.2011 року

Показники

01.01.

2003

01.01.

2004

01.01.

2005

01.01.

2006

01.01.

2007

01.01.

2008

01.01.

2009

01.01.

2010

01.01.

2011

Загальні активи, млн грн

50785

67774

105539

141497

223024

353086

619004

973332

989941

Темп приросту, %

33,45

55,72

34,07

57,62

58,32

75,31

57,24

1,71

-

Чисті активи, млн грн

47591

63896

100234

134348

213878

340179

599396

926086

879089

Темп приросту, %

34,26

56,87

34,03

59,20

59,05

76,20

54,50

-5,06

-

Власний капітал

7915

9983

12882

18421

25451

42566

69578

119263

119765

Темп приросту, %

26,13

29,04

43,00

38,16

67,25

63,46

71,41

0,42

-

У тому числі: сплачений зареєстрований статутний капітал, млн грн

4575

6003

8116

11648

16144

26266

42873

82454

112550

Адекватність регулятивного капіталу (Н2), %

20,69

18,01

15,11

16,81

14,95

14,19

13,92

14,01

18,28

Норматив (Н2), %

8

8

8

10

10

10

10

10

10

Джерело : розроблено автором на основі даних НБУ [5]

Оскільки на сьогодні згідно з постановою НБУ № 273 від 9 липня 2010 р., зареєстрованій у Міністерстві юстиції від 6 липня 2010 р. за № 471/17766, усі банки України повинні мати регулятивний капітал не менше ніж 120 млн грн, то перед вітчизняними малими та середніми банками постала проблема у необхідності підвищення рівня їх капіталізації [5].

Звісно, з метою підвищення рівня їх капіталу малі банки могли б отримати кредит у НБУ, але вони практично не кредитуються у НБУ. Щодо міжбанківського кредитування, то значно зросли вимоги великих банківських структур до малих. Внаслідок чого малим банкам дуже важко отримати кредит у великому банку.

Станом на 01.12.2011 р. в Україні у стані ліквідації перебуває 18 банків, які належать до ІІІ та ІV групи банків. Саме такі банки є основними претендентами на злиття з більш ефективно працюючими банками. Крім того, за словами представника українського Національного банку Ігоря Соркіна до 25 % українських банків все ще не в змозі поповнити регулятивний капітал до встановленого розміру в 15 млн доларів (120 млн гривень), а кожен п’ятий банк у минулому році був збитковим.

Тому, враховуючи ситуацію, що склалася, найбільш ефективним способом реструктуризації проблемних банків стає їх злиття з іншими банками - резидентами. Таке вирішення даної проблеми мало місце у 80-х роках у США та у1994році – у Мексиці.

Щоправда, як зазначає більшість науковців, на сьогодні в Україні спостерігається не злиття банків, а поглинання нестабільних малих чи середніх банків більш великими банками. Так, один з найбільших банків України, Перший український міжнародний банк, почав процес поглинання активів Донгорбанку, який належить до банків ІІІ групи [5]. В свою чергу, така ситуація призводить до зменшення кількості регіональних банків, які стають просто філіями великих банків із головним офісом у Києві. Більш бажаним було б об’єднання невеликих банків у межах одного регіону і створення на їх основі одного великого банку, який би забезпечив ефективний розвиток даного регіону. Таким чином, і невеликі банки були б «врятовані», і інтереси кредиторів і акціонерів були б задоволені, і забезпечено стабільність банківської системи регіону.

Оскільки основною метою злиття та поглинання банків є збільшення капіталу банку, то у цій ситуації доцільно обрати банк зі значним розміром капіталу. Водночас в Україні для злиття і поглинання обиралися банки з незначним розміром капіталу. Проаналізувавши капітали банків, які об’єднувалися, можна зробити висновок про те, що банки «Євроцентр», «Вікторія», «Автокразбанк», «Універсалбанк», «Столичний», «Арманд», «Укргазбанк», «Сервіс», «Києво-Печерський» та «Слобожанщина» на момент об’єднання мали капітал від 2268 тис. грн (банк «Сервіс») до 9 350 тис. грн (банк «Слобожанщина»).

До наступної групи банків, яку ми виділили під час дослідження, належать банки з розміром капіталу від 10 млн грн до 100 млн грн. Серед них – банки «Надра», «Еталон», «Дністер», «Західбудгазбанк». І третя група – це банки, розмір капіталу яких перевищує 100 млн грн. До неї входять банки «Аваль» та «Райффайзенбанк». Проведений аналіз свідчить, що позитивний результат (унашому випадку ефект синергії) отриманий у результаті об’єднання банків, які ми віднесли до третьої групи. Їх сумарний капітал до злиття становив 1966990 тис. грн, а після об’єднання – 2 935 860 тис. грн. Жодне інше злиття не дало позитивного результату [6].

Саме тому, на нашу думку, більш детального вивчення потребує процедура вибору потенційного об’єкта поглинання як одного з найважливіших етапів банківського об’єднання. Виходячи з того, що метою поглинання банків є збільшення їх капіталу, далі наведено 10 основних характеристик потенційних банків-мішеней, які в подальшому сприятимуть отриманню позитивного синергічного ефекту. Запропонована методика дозволяє визначити найбільш оптимальний об’єкт для об’єднання, яка може використовуватись для збільшення розміру капіталу банку за рахунок злиття чи поглинання. Слід зазначити, що кожен банк свідомо, без тиску з боку регулятора може приймати рішення про вибір банку для можливого об’єднання. З урахуванням вищезазначеного кожен банк повинен заповнити таблицю, вказавши вагу кожного наступного критерію (1 – 5 балів): капіталізація банківської установи, темп зростання прибутку, клієнтська база, якість активів, діапазон послуг, якість менеджменту, імідж банку, питома вага на ринку, географія банку, цінова політика банку [7]. Чим більше відхилення за кожним з показників від оптимального, тим менше балів він отримує.

Важливе місце при розрахунку інтегрального показника вибору оптимального банку-мішені для проведення злиття чи поглинання займає визначення значущості кожного з десяти запропонованих показників [7].

Для вирішення цього завдання було використано метод ієрархій Т. Сааті, оскільки вищеперелічені показники утворюють нечітку множину. Виходячи зтого, що основна мета об’єднання банків визначена як збільшення капіталізації банківської установи, за допомогою експертного методу встановлено, що основним базовим показником є капіталізація банківської установи.

Далі за допомогою програмного пакета Matlab було побудовано матрицю попарних порівнянь та отримано для кожного критерію ступені значущості, атакож отримано інтегральний показник вибору банку-мішені. Для отримання позитивного синергетичного ефекту потрібно вибрати банк, для якого значення інтегрального показника визначення банку-мішені максимальне.

Запропонована методика використовується для визначення найбільш привабливого банку для об’єднання. У результаті діагностики рівня капіталізації банківської установи встановлено, що кожен з трьох потенційних банків належить до п’ятої групи і має проблеми з капіталізацією, які потребують негайного вирішення. Для порівняння обрано 3 банки з різною спеціалізацією: перший банк орієнтований на надання кредитів населенню України в основному за середньоринковими цінами, при цьому мережа філій у нього недостатньо розгалужена, обсяг ринку незначний. Інтегрований показник для нього становить 5,25.

Для кожного потенційного банку необхідно заповнити таблицю, відповідно вказавши всі необхідні дані ( табл. 2 ).

Таблиця 2 Основні показники діяльності малого банку – «СебБанку», який спеціалізується на наданні кредитів населенню

Показник

Характеристика

Кількість балів

Капіталізація банківської установи

Належить до п’ятої групи

1

Темп зростання прибутку

Має стабільне зростання прибутку

4

Клієнтська база

Клієнтська база стабільна, але при цьому не збільшується

3

Якість активів

Більшість активів належить до субстандартних

4

Діапазон послуг

Спеціалізація на одному виді послуг

1

Якість менеджменту

Менеджмент банку достатньо ефективний, але не досить прозорий, тому дуже важко визначити реальних власників банку

4

Імідж банку

Має позитивну репутацію на території країни походження

4

Питома вага на ринку

Близько 3 %

3

Географія діяльності банку

Філії та представництва існують не у всіх регіонах

4

Цінова політика банку

Банк працює за середньоринковими цінами

4

Джерело : власна розробка

Наступний банк є універсальним, постійно розширює спектр своїх послуг, збільшуючи при цьому свою присутність на ринку за допомогою відкриття нових філій, що в свою чергу призводить до зниження темпів зростання прибутку. Інтегрований показник для нього становить 4,825. Третій банк є також універса льним, пропонує обмежене коло послуг, орієнтуючись на обслуговування великих клієнтів. Процентну політику він переглядає досить часто залежно від ринкових умов і при цьому має бездоганну репутацію. Інтегрований показник для нього становить 6,2375.

Порівнюючи інтегральні показники визначення банку-мішені для трьох проаналізованих банків, можна зробити висновок про те, що найбільш привабливим для об’єднання є третій банк, у якого наявні тенденції до збільшення темпів прибутку за рахунок ефективного та прозорого менеджменту на всіх ланках, атакож гнучкої процентної політики відповідно до ринкових умов.

Таким чином, наведена модель вибору потенційного банку для злиття може бути застосована банками як така, що дозволить правильно та адекватно оцінити банки-мішені згідно з основними показниками його діяльності при сприятливих інших факторах для підвищення рівня капіталізації отриманого нового банку.

Бібліографічні посилання

1. Завгородній А. Г. Фінансовий словник / А. Г. Завгородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко. – 3-тє вид., випр. та доп. – К. : Знання, 2000. – 587 с.

2. Вожжов А. П. Капітал комерційних банків як складова ресурсів банківської системи/ А. П. Вожжов, А. І. Клименко // Банківська справа. – 2003. – № 4. – С. 83 – 95.

3. Офіційне інтернет-представництво Національного б анку України. Статистична та аналітична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// bank .gov.ua

4. НБУ : Більшість банків впоралася із завданням нарощування капіталу в 201 1 р . [Електронний ресурс] 02.02.2011. – Режим доступу : http://news.finance.ua/ ua/~/1/0/all/2011/02/02/226315

5. Офіційний сайт Національного банку України. Оперативна статистична та аналітична інформація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// bank .gov.ua/

6. Корнилюк Р. Борги: відкласти у довгу скриньку [Електронний ресурс] / Р. Корнилюк 02.02.2011. – Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/publications/ 2010/02/17/227350/

7. Коваленко В. В. Капіталізація банків: методи оцінювання та напрями підвищення : монографія / В. В. Коваленко, К. Ф. Черкашина. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010.– 153 с.

Надійшла до редколегії 16.05.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru