Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 504.5

О. В. Жавнерчик

Одеський державний екологічнийуніверситет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У СФЕРІ ОХОРОНЮВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Розглянуті питання забезпечення економіко-екологічної трансформації охорони земельних ресурсів у сферіохоронюваних територій, проаналізовані динаміка і структураприродно-заповідного фонду Одеській області.

Ключові слова: охорона земельних ресурсів, природно-заповідний фонд.

Рассмотрены вопросы обеспеченияэкономико-экологической трансформации охраны земельных ресурсов в сфереохраняемых территорий, проанализированы динамика и структураприродно-заповедного фонда Одесской области.

Ключевые слова: охрана земельных ресурсов, природно-заповедный фонд.

The questions of providing economic-ecologicaltransformation of land protection in protected areas are considered, a dynamicsand structure of the natural-reserved fund of the Odessa area is analysed.

Keywords: protectionof land, natural-reserved fund.

Втрата цінних продуктивнихземель, зниження родючості ґрунтів і їхня деградація є усвідомленою загрозоюнаціональній безпеці України, тому раціоналізація використанняземельно-ресурсного потенціалу і трансформація охорони земельних ресурсів усфері особливо цінних і охоронюваних територій –запорука сталого соціально-економічногорозвитку нашої держави.

До числа найбільшнедопрацьованих аспектів економіко-екологічної трансформації необхідно віднестивідсутність дієвих механізмів охорони земель [1–2; 5] та необхідність забезпеченняспрямування трансформаційного процесу охорони земельних ресурсів в обраномунапрямі [3; 6].

Метоюданої роботи є аналіз забезпечення економіко-екологічної трансформації охорониземельних ресурсів у сфері охоронюваних територій в Одеській області.

Для оцінки трансформаціїземельних відносин у сфері охоронюваних територій використовуються такіметодичні підходи [2]:

  1. розробкапринципів виділення контрольних територій;
  2. розробка івикористання класифікатора по ключових характеристиках територій;
  3. загальна оцінкаіснуючого типу землекористування;
  4. опис біологічноїцінності територій;
  5. оцінка факторівризику для територій;
  6. рекомендації щодооптимізації природокористування.

Відповідно до Регіональноїпрограми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005–2015роки [3] формування національної та регіональних екологічних мереж єнайважливішою складовою трансформації охорони земельних ресурсів як інструментстворення «біосферних вікон», захиснихабо буферних зон задля забезпечення вимог екологічної безпеки. Основнаувага приділяється заходам у таких напрямках, як установлення меж і розвитоктериторій та об’єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи й залісненнятериторій, регулювання використання об’єктів рослинного і тваринного світу зметою їхнього невиснажливого використання та відтворення тощо.

Для комплексного вирішенняцього питання необхідне розширення межі національної екологічної мережі шляхом:

  1. створення об’єктів природно-заповідного фонду на територіях, що відповідають критеріямособливо цінних природних комплексів та об’єктів;
  2. збільшення площііснуючих територій і об’єктів природно-заповідного фонду;
  3. збереженняприродного ландшафту на ділянках, що мають історико-культурну цінність;
  4. включення допрограм екологічного оздоровлення басейнів річок щодо створення таупорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів,запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок;
  5. формуваннятранскордонних природоохоронних територій міжнародного значення;
  6. створеннязахисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, залуження земель;
  7. консерваціясильно деградованих і забруднених земель із подальшею їхньою натуралізацією;
  8. збереженняприродних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв’язку та оборони;
  9. збільшення площілісів;
  10. встановленняспеціального режиму охорони і використання територій національної екологічноїмережі [1].

Сучасне землевпорядкування маєбазуватися на екологічній стійкості кожної території в інтересах охоронинавколишнього природного середовища. Інтенсифікувати землеробство необхідно накращих землях і скорочувати виробництво в гірших умовах агроландшафтів ізвилученням непридатних, дуже деградованих земель з обігу задля консервації,створення заказників, національних парків, рекреаційних зон тощо.

В Україні вжесформована нормативно-правова база для створення національної та регіональнихекологічних мереж: у 2000 р. прийнято закон «Про програму формуваннянаціональної екологічної мережі України на 2000–2015 роки», а в 2004 р. – Закон «Проекологічну мережу». Кабінет Міністрів України в 2000 р. зобов'язав регіональніоргани державної влади розробити для АР Крим та всіх областей регіональніпрограми формування екомереж. Перші розробки показують, що частка земель підекомережами може становити 20–30% території регіонів і більше [5].

Екомережа включає в себе такі структурні елементи, як ключові, сполучні, буферні та відновлювані території із визначенням природних коридорів регіонального, національного та міжнародного значення. Ключові території – це об’єкти й території природно-заповідного фонду, території та землі, які є місцями знаходження або зростання видів тваринного й рослинного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, водно-болотні угіддя, які забезпечують збереження компонентів ландшафтного біорізноманіття. Сполучні території виступають як екокоридори, поєднуючи ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. До них належать землі водного, лісового фонду, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, не віднесені до земель лісового фонду. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території включають до себе порушені, деградовані й малопродуктивні землі, які потребують першочергових заходів щодо відновлення порушеного природного стану.

Схема регіональної екомережі Одеської області містить елементи екологічних мереж різних рівнів: міжнародного (Всеєвропейська екомережа – Нижньо-дунайський та Азово-Чорноморський природні регіони), загальнодержавного (Національна екомережа України – природні коридори: Азово-Чорноморський, Прибережно-Дністровський, Південноукраїнський, Галицько-Слобожанський, Прибережно-Бузький) і регіонального (Кодимсько-Савранський, Кодимсько-Слобідсько-Байталівський, Слобідсько-Ягорлицький, Кучурганський, Великокуяльницький, Тилігульський, Нижньодунайський, Ялпузький, Катлабузький, Киргиз-Китайський, Сасик-Когильницький, Хаджидерський та Чорноморський прибережно-морський коридори).

Безумовно, щоядром екомереж повинні стати землі природно-заповідного фонду, частка якихнормативно встановлена в Україні на рівні 5%. Проте для Одеської області,виходячи з рекреаційної значущості територій, цього нормативу недостатньо,оптимальний його рівень повинен складати до 10%, ураховуючи інтенсивністьтехногенних навантажень.

Динаміка площ земельнихугідь у складі національної екомережі відображена в табл. 1.Природно-заповідний фонд Одеської області станом на 01 січня 2011 р. мав 120територій та об’єктів загальною площею 154 577,72 га (у 2009р. – 118 територій та об’єктів загальною площею 154 496,125 га), ураховуючите, що 10 об’єктів загальною площею 8 961,25 га знаходяться у складі іншихприродно-заповідних територій, фактично займана ПЗФ площа в області становить 145 616,522 га,тобто 4,41% від загальної площі Одеської області (у 2009 р. – 4,38% відзагальної площі Одеської області).

Таблиця 1 Динаміка структури природно-заповідного фондуОдеської області

Територіі та об’єкти ПЗФ

На 01.01.2009 р.

На 01.01.2010 р.

На 01.01.2011 р.

К-сть. од.

Площа, га

К-сть. од.

Площа, га

К-сть. од.

Площа, га

Всього

119

126 507,797

118

154 496,125

120

154 577,72

Фактична площа

-

117 546,547

-

145 534,875

-

145 616,522

% фактичної площі ПЗФ від площі області

-

3,528

-

4,38

-

4,41

Збільшення площ природно-заповідного фондуОдеській області відбулося за рахунок створення національного природного парку«Тузловські лимани» в Татарбунарському районі (Указ Президента України від01.01.2010 р. № 1/2010), 2-х ботанічних пам’яток природи місцевого значення«Дуб Лемме» і «Липа Лемме» у м. Одеса (рішення Одеської обласної ради від24.02.2010 р. № 1042-V ) та розширення територій ландшафтного заказникамісцевого значення «Березівський» і заповідного урочища «Чабанка» у Кодимськомурайоні (рішення Одеської обласної ради від 24.02.2010 р. № 1040-V, 1041-V) [4].Зміни в структурі природно-заповідного фонду Одеській області наведені в табл. 2.

На виконання Програми формуваннянаціональної екологічної мережі Одеської області на 2005–2015 роки з обласногофонду охорони навколишнього природного середовища в 2010 р. використано 322,9 тис. грн., а зДержавного фонду охорони навколишнього природного середовища фінансуваннязаходів взагалі не здійснювалось. Основними здійсненими заходами буловстановлення меж та розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду,лісовідновні заходи та заліснення територій, охорона біологічного йландшафтного різноманіття.

Таблиця 2

Структура природно-заповідногофонду Одеської області в динаміці

п\п

Найменуванняоб’єктів ПЗФ

Об’єктиприродно-заповідного фонду станом на 01.01.2010

Об’єктиприродно-заповідного фонду станом на 01.01.2011

Загальнодержав­ного значення

Місцевогозначення

Всього

Загальнодержав­ного значення

Місцевогозначення

Всього

К-сть од.

Площа

К-сть од.

Площа

К-сть од.

Площа

К-сть од.

Площа

К-сть од.

Площа

К-сть од.

Площа

1.

Біосферні заповідники

1

51 547,9

-

-

1

51 547

1

51 547,9

-

-

1

51 547,9

2.

Національні природні парки

2

49 176,1

-

-

2

49 176,1

2

49 176,1

-

-

2

49 176,1

3.

Дендрологічні парки

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Регіональні ланд­шафтні парки

-

-

2

15 320

2

15 320

-

-

2

15 320

2

15 320

5.

Заказники –всього, у т.ч.:

8

11 913

28

11 010,92

36

22 923,92

8

11 913

28

11 041,92

36

22 954,92

ландшафтні

1

8 397

20

7 169,518

21

15 566,52

1

8 397

20

7 200,52

21

15 597,52

лісові

-

-

1

8,4

1

8,4

-

-

1

8,4

1

8,4

ботанічні

4

2 550

4

3 403

8

5 953

4

2 550

4

3 403

8

5 953

загально зоологічні

2

572

-

-

2

572

2

572

-

-

2

572

орнітологічні

1

394

1

390

2

784

1

394

1

390

2

784

ентомологічні

-

-

2

40

2

40

-

-

2

40

2

40

гідрологічні

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

загально­ геологічні

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Пам’ятки природи

2

10,17

45

11,575

47

21,745

2

10,17

47

11,215

49

21,385

7.

Ботанічні сади

1

16

-

-

1

16

1

16

-

-

1

16

8.

Парки-пам’ятки садово-парко­вого мистецтва

1

49

23

1 606,96

24

1 655,97

1

49

23

1 606,96

24

1 655,97

9.

Заповідні урочища

-

-

4

13 828

4

13 828

-

-

4

13 879

4

13 828

10

Зоологічніпарки

1

6,5

-

-

1

6,5

1

6,5

-

-

1

6,5

РАЗОМ

16

112 718,67

102

41 777,45

118

154 496,125

16

112 718,67

104

41 859,102

120

154 577,757

Проблемним залишається питаннявстановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фондузагальнодержавного значення, які повинні фінансуватися лише з державногобюджету.

Серед видів антропогенної діяльності, щонегативно впливають на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтнерізноманіття, найпоширенішими в Одеській області є:

  1. -несанкціонованазабудова узбереж моря, лиманів, озер і річок;
  2. -надмірнарозораність території, яка поширюється також на схилові й грунто-і водозахисніземлі;
  3. -нерегламентованевипасання худоби на пасовищах долинно-терасових комплексів, на схилових земляхі в лісосмугах;
  4. -розробкабудівельних матеріалів та інших видів корисних копалин;
  5. -прогресуючадеградація полезахисних лісосмуг, пов’язана з їхнім вирубанням та недостатнімоновленням;
  6. -надмірнерекреаційне навантаження приморського узбережжя та інших рекреаційних ділянок;
  7. -інтенсивнезабруднення сільськогосподарських земель та інших угідь хімікаліями,промисловими та побутовими відходами [4].

Відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зеленихнасаджень» [6] райдержадміністрації повинні визначити ділянки під заліснення намісці деградованих та техногеннозабруднених земель, земель після рекультивації,відпрацьованих кар’єрів і особливо звернути увагу на незалісені землі, які єперспективними для оголошення їх територіями та об’єктами природно-заповідногофонду або резервами наступного заповідання.

Практичне втілення цихзаходів відображене в табл. 3.

 

Таблиця 3

Динамікалісовідновлення та створення захисних лісонасаджень в Одеській області, га

Показник

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Лісовідновлення,лісорозведення на землях лісового фонду

667

922

419

Створеннязахисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях

2047

2440

3005

Створенняполезахисних лісових смуг

-

-

-

Загальнаплоща деградованих та малопродуктивних земель можливих для лісорозведення

-

-

33886

Згідно з даними таблиці площа створеннялісових культур у 2010 р. становила 3 424 га, із них лісовідновлення (разом ізприродним оновленням) – 419 га, лісорозведення (створення нових лісів) – 3 005 га, що на 105 га більше, ніж у 2009 р.,проте здійснені заходи становлять лише 10% від необхідного обсягу.

Таким чином,Одеська область у галузі охорони земельних ресурсів характеризується рядомнегативних та позитивних аспектів у сфері охоронюваних територій. Середпозитивних необхідно відзначити існування великих природно-заповідних об’єктів(1 біосферний заповідник, 2 національних природних парки, 2 регіональнихландшафтних парки), на території яких зберігаються в недоторканому станіприродні екосистеми. Негативним аспектом є недостатність природно-заповідногофонду (4,41% площі замість 5% нормативних і 10% необхідних).

Трансформаціяземельних відносин у сфері охоронюваних територій пов’язана насамперед ізвизначенням цінних земель, які в перспективі можуть бути включені вприродно-заповідний фонд Одеської області. Ще в 1993 р. в Одеській області було зарезервовано для заповіданняблизько 80,0 тис. га цінних природоохоронних територій, які є потенціалом длярозширення площі природно-заповідного фонду області та збільшення його частки.

Таким чином, реалізаціяЗакону «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережіУкраїни на 2000–2015 роки» в цілому в межах держави, і в Одеській областізокрема, вже дала очікувані соціальні, економічні та екологічні результати. Щорокузростає площа природно-заповідного фонду області і заходи із формування екомереж,хоча й повільно, але тривають. Площа природно-заповідного фонду Одеськійобласті на сьогодні становить лише 4,41% від загальної площі області, що нижчесереднього показника по Україні – 5,7%. Програма передбачає доведення цього показникадо 5% до 2015 р., але це вважається недостатнім, ураховуючи рекреаційнезначення області. Проблемним питанням залишається фінансування заходів,оскільки тільки зусиллями області це зробити неможливо без загальнодержавноїпідтримки та встановлення меж по кількох об’єктах, що спричиняє випадкинецільового використання особливо цінних земель.

Стан більшості об’єктів природно-заповідного фонду вОдеській області залишається на задовільному рівні, проте потребує вирішенняпроблема визначення сумісності деяких видів господарської діяльності натериторії у складі екомереж Одеської області, з огляду на випадкинесанкціонованої забудови узбережжя моря, лиманів, озер і річок.

Основними напрямами забезпечення економіко-екологічноїтрансформації охорони земельних ресурсів у сфері охоронюваних територій вважаємопродовження встановлення меж територій природно-заповідного фонду області танедопущення нецільового використання особливо цінних територій при регулюваннігосподарського використання.

Перепони в побудові екомережі Одеської області викликаєнадзвичайно високий ступінь господарської освоєності території, розпайованістьміж різними типами землекористувачів.

Бібліографічні посилання

  1. 1. Богіра М. С. Землекористування в ринкових умовах:еколого-економічний аспект : монограф. / М. С. Богіра. – Львів : Львів. наці.аграр. ун-т, 2008. – 225 с.
  2. 2. Комплексная оценка состояния пойменных земель вдольДуная: перспективы экологического восстановления и оптимизации землепользования: отчет. – Мели­то­поль; Одесса; Измаил, 2009. – 132 с.
  3. 3. Регіональна програма формування національноїекологічної мережі в Одеській області на 2005–2015 р., затверджена рішеннямОдеської обласної ради від 18.11.05р. № 705-ІV [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.ecology.odessa.gov.ua.
  4. 4. Регіональна доповідь про стан навколишньогоприродного середовища в Одеській області у 2010 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecology.odessa.gov.ua.
  5. 5. Топчієв О. Г. Планування територій у контексті сталого розвиткурегіонів / О. Г. Топчієв // Регіональні проблеми України: географічний аналізта пошук шляхів вирішення : зб. наук. пр. – Херсон : ПП Вишемирський, 2005. –С. 118–123.
  6. 6.Указ ПрезидентаУкраїни від 04.11.2008 р. № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження тавідтворення лісів і зелених насаджень» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995/2008.

Надійшла до редколегії 12.12.2012 р.














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru