Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК338.26:332.1

С. Л. Пакулін, О. О.Топчій

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» (м. Київ)

Удосконаленнядержавного регулювання розвитку житлово-комунального комплексу регіону

Виявлені основні чинники, що визначають ефективність функціонування житлово-комунального комплексу в регіонах України.Обґрунтовані ефективні механізми стимулювання залучення капіталовкладень укомплекс. Проаналізований, узагальнений і адаптований для України передовийзарубіжний досвід ефективної організації діяльності комунального комплексу.Доведена доцільність використання програмно-цільового управлінняжитлово-комунальними проектами великих міст України.

Ключові слова: житлово-комунальний комплекс, державнерегулювання, програмно-цільове управління, інвестиції, регіон, ефективність.

Выявлены основные факторы,определяющие эффективность функционирования жилищно-коммунального комплекса врегионах Украины. Обоснованы эффективные механизмы стимулирования привлечениякапиталовложений в комплекс. Проанализирован, обобщен и адаптирован для Украиныпередовой зарубежный опыт эффективной организации деятельности коммунальногокомплекса. Доказана целесообразность использования программно-целевогоуправления жилищно-коммунальными проектами крупных городов Украины.

Ключевые слова: жилищно-коммунальный комплекс, государственное регулирование, программно-целевое управление, инвестиции,регион, эффективность.

The article deals with the main factors defining theefficiency of housing and communal complex in the regions of Ukraine. Theeffective mechanisms of stimulating the investments into the complex have beengrounded. The foremost foreign experience of effective organizing the communalcomplex has been analyzed, systemized and adapted for Ukraine. Theexpediency of using the programme-aimed management of housing and communalprojects in the cities of Ukrainehas been proved .

Keywords:housing and communal complex, government regulation, programme-aimed management, investments,region, efficiency .

Недостатня увага до забезпеченняефективного державного регулювання розвитку житлово-комунального комплексу можепризвести до негативних соціальних наслідків для здоров'я та життя громадянУкраїни. Проблема реформування житлово-комунального комплексу, з якоюпов'язують його інноваційний розвиток, залишається невирішеною. Усі спробивирішити її традиційними методами закінчуються безрезультатно. Ми бачимовирішення цих проблем у залученні оновлених організаційно-економічнихмеханізмів та інструментів управління житлово-комунальним господарством (ЖКК)українських міст, адекватних становленню й розвитку ринкових стосунків, привпорядкуванні регулятивних функцій органів державної та муніципальної влади.

Функціонуваннюжитлово-комунального комплексу присвячено ряд досліджень, які висвітлені впрацях таких учених і практиків, як О. Амосов, В. Алексєєв, В. Бабаєв, Л.Беззубко, А. Близнюк, О. Бобровська, В. Воротинцев, В. Дорофієнко, І. Запатріна, Т. Качала, Р.Крамаренко, З. Коровіна, Н. Коніщева, О. Лук’янченко, В. Маслак, Н. Насонкіна,І. Осипенко, Н. Олейник, В. Пила, О. Попов, В. Рибак, О. Рибалко, Г. Сенчук, Ю.Хіврич. Але з ряду питань і зокрема тих, що стосуються вдосконалення механізмівдержавного управління реформуванням і розвитком підприємств житлово-комунальногокомплексу регіонів України в сучасних умовах, досліджень ще проведенонедостатньо.

Значний внесок у теоретичні тапрактичні дослідження впливу держави на розвиток соціально-економічноїінфраструктури регіонів зробили такі вчені, як Б. Адамов, В. Бакуменко, В.Гончаров, Г. Губерна, О. Долгальова, О. Євсєєва [1], Г. Козаченко, О. Лазор, Р.Ларіна, В. Лобас, О.Мордвінов, О. Новікова, В. Куценко, В. Огаренко, В.Пілюшенко, О. Поважний, С. Поважний, Я. Радиш, С. Серьогін, Д. Стеченко, О. Черниш,М. Чумаченко та ін.

Умови світової фінансової кризи,глобалізація бізнес-процесів вимагають розробки й обґрунтування напрямівудосконалення механізмів державного регулювання розвитку ЖКК на основі демонополізації,конкурентоспроможності, публічно-приватного партнерства, максимальної економіїпаливно-енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів та нових системуправління як підприємствами, так і галуззю в цілому. Вказані обставинивизначили вибір теми й цілей дослідження.

Цілі дослідження: 1) виявити основнічинники, що визначають ефективність функціонування житлово-комунальногокомплексу в регіонах України; 2) обґрунтувати ефективні механізми стимулюваннязалучення капіталовкладень у комплекс; 3) проаналізувати, узагальнити йадаптувати для України передовий зарубіжний досвід ефективної організаціїдіяльності комунального комплексу; 4) довести доцільність використанняпрограмно-цільового управління житлово-комунальними проектами великих містУкраїни.

У функціонуванні українськогожитлово-комунального сектора, що охоплює житлово-комунальний комплекс і секторблагоустрою, разом з окремими позитивними тенденціями підвищення рівняоблаштованості житла й розширення кола й обсягу комунальних послуг, виявилосябагато негативних у соціальному аспекті явищ:

  1. – зросла частка витрат на житлово-комунальніпослуги порівняно із зростанням цін на споживчі товари, за останні п'ять роківпри зростанні цін у цілому приблизно на 50 відсотків тарифи на послуги ЖКГзбільшились у 2–3 рази;
  2. – частка витрат на житлово-комунальні послуги вспоживчому бюджеті жителів українських міст підвищилася з 5–7 до 15–20 %,питома вага участі населення у відшкодуванні витрат на житлово-комунальнеобслуговування досягла 75 %, і ставиться завдання повного відшкодування населеннямцих витрат;
  3. – від 85 до 95 % витрат припадає наексплуатацію, тоді як на нове будівництво об'єктів витрачається від 1 до 7 %ресурсів, а на реконструкцію – від 3 до 6 %;
  4. – відбувається неприпустиме фізичне й моральнестаріння об'єктів ЖКГ, в інженерних мережах перевершено встановлений термінроботи 40 % об'єктів, а в житловому фонді й у комунальній енергетиці – 60 %,аварійність перевищила встановлені норми в 10 разів;
  5. – не забезпечується навіть просте відтворенняжитла та інших об'єктів ЖКГ, у будинках, не обладнаних водопостачанням, каналізацією,централізованим опалюванням, досі проживає 40 % громадян.

Головні причини незадовільногостану міських об'єктів ЖКГ вбачаємо в недостатньому фінансуванні будівництва,розвитку, оновлення технічних засобів, хронічному бюджетному недофінансуванніжитлово-комунального сектора, низькій інвестиційній привабливості вкладень уЖКГ, відсутності надійних державних гарантій для вітчизняних та іноземнихінвесторів, неефективній системі управління функціонуваннямжитлово-комунального сектора української економіки в ринкових умовахгосподарювання. Негативно впливає на фінансування міського житлово-комунальногокомплексу в Україні хронічна недооплата послуг населенням і бюджетнимиорганізаціями, що становить із розрахунку на рік приблизно 10 % загального обсягуоплати. Недооплата компенсується дотаціями житлово-комунальним підприємствам ізбюджетів.

Нами були виявлені основнічинники, що визначають ефективність функціонування ЖКК в регіонах України:

  1. – нормативно-правове забезпечення діяльностіперетворених організацій житлово-комунального комплексу;
  2. – формування інституціонального середовища йсистеми функціонування ЖКГ;
  3. – раціоналізація джерел і механізмівфінансування;
  4. – розвиток конкуренції між учасникамижитлово-комунального обслуговування;
  5. – застосування ресурсозберігаючих технологій;
  6. – підготовка й перепідготовка кадрів виконавців тауправлінців;
  7. – використання організаційно-правових формуправління діяльністю ЖКК, заснованих на співпраці з мешканцями.

Доцільно розробити й ухвалитинаціональний закон «Про права і обов'язки споживачів комунальних послуг», якийби звів воєдино засадничі норми й правила надання та оплати таких послуг,забезпечення їхньої доступності та якості. Аналогічні нормативно-правові актислід прийняти на рівні регіонів України і на муніципальному рівні. Необхіднозміцнити й удосконалити організаційно-правову базу створення товаристввласників житла.

Потрібна програма переходу житлово-комунального господарства України на принципи самофінансування, якадопускає можливість створення мережі приватних керівних компаній у виглядікомерційних і некомерційних організацій при одночасному розмежуванні функційвласника житлового фонду і професійного управління, обслуговування мешканців.Розвиток конкурентних стосунків у сфері надання комунальних послуг вимагає подоланнямонополії, що склалася, на управління житловим фондом з боку органів місцевогосамоврядування в особі їхніх структурних підрозділів.

Залучення фінансових ресурсів для заміни й модернізації основних фондів ЖКК здійснюється за трьома каналами:прямі інвестиції приватного капіталу, кредити й позики на фінансових ринках,використання бюджетних джерел.

Як ефективні механізми стимулювання залучення капіталовкладень у ЖКК слід розглядати тарифну політикуй цільові позики під бюджетні гарантії [3, с. 248]. Альтернативний варіантінвестування полягає у виведенні капітальних витрат зі структури тарифу таздійсненні їх за рахунок бюджетних коштів у вигляді витрат на спеціалізованіцільові програми національного, регіонального, муніципального рівнів.Потенційними джерелами інвестування капіталу в ЖКГ здатні виступати корпоративнийкапітал, муніципальні облігації, позики великих фінансових організацій.

Одним із обнадійливих способів активізації фінансування ЖКГ, рекомендованих нами, є двоставкові тарифи напослуги, що включають постійну інвестиційну складову, залежну від потужностікомунальних мереж. Інвестиційна частина двоступеневого тарифу має бутизакріплена нормативно й не залежати від норми прибутку організації комунальногообслуговування.

Інституціональні перетворення, щопроводяться останніми роками, слабко вплинули на регіональні структуриуправління, що склалися в минулому в українських містах [4, с. 89].

У сучасному законодавстві непрописані реальні способи створення й функціонування керівних компаній, способипереходу до товариств власників житла, активізації участі населення в реформуваннісистеми управління житлово-комунальним комплексом. На нашу думку, формуванняінституту власників житла, надання власникам права вибору способу управлінняжитлом на конкурентній і конкурсній основі є умовою й запорукою успішностіреформування ЖКГ на місцевому рівні.

У світовій практиці використовуються схеми організації діяльності комунального комплексу, щоназиваються німецькою (чи північноамериканською), французькою й англійськоюмоделлю, розрізняються в основному можливістю передачі прав власності наінженерну й комунальну інфраструктуру ЖКГ приватному бізнесу. Усі моделіґрунтуються на прямій відповідальності місцевої влади за дієвість, працездатністькомунальної інфраструктури.

Світовий досвід свідчить пронаявність форм державно-приватного партнерства у вигляді сервісного контракту(контракту на послуги), договору на управління, орендного договору, концесій,включаючи схему, що традиційно іменується ВОТ (building, operation, transfer –будівництво, експлуатація, передача) і повній приватизації, включаючи схеми ВОО(building, operation, own – будівництво, експлуатація, власність).

При переході від розміщених вищедо розміщених нижче форм збільшується управлінська та інвестиційнавідповідальність приватних партнерів.

Обов'язковою умовою приватизації інфраструктурних систем монополій є, на наш погляд, наявність ефективноїсистеми їх тарифного регулювання, що дозволяє знаходити розумні компроміси міжбажаннями монополій і можливостями споживачів.

Зарубіжний досвід свідчить прорізноманіття форм управління комунальною інфраструктурою, що дозволяютьраціонально розподілити відповідальність і ризики між державними службами (вособі муніципальних і регіональних органів влади) і приватним бізнесом.

Державні інститути покликані забезпечувати баланс інтересів виробників і споживачів послуг ЖКГ, усьогосоціуму. За централізовані функції управління й забезпечення житлових правповинна відповідати держава в особі національних, регіональних, місцевихорганів, а виконання децентралізованих функцій покладається на ринок послуг. Інструментамидержавного регулювання ЖКГ мають бути законодавчо-нормативні акти, програми,цільове бюджетне фінансування, податки, кредити, договори, гарантії.

Система державного регулювання повинна широко використовувати механізми делегування повноважень управління згоридонизу. Державі належить здійснювати основну роль у проведенні антимонопольноїполітики, розвитку конкуренції в ЖКГ. Функціями держави залишаються такожфінансова підтримка оплати послуг малозабезпеченими верствами населення йбюджетними установами. Держава покликана гарантувати мінімально допустимістандарти якості житлово-комунальних послуг, яких зобов'язані дотримуватися їхніпостачальники.

Реформування системи житлово-комунального господарства великих міст України доцільно здійснювати напрограмній основі [5, с. 172]. УПрограмі розвитку їхнього житлово-комунального комплексу на середньостроковийперіод (5 років) доцільно виділити такі основні напрями: інвентаризація іструктуризація житлового фонду, реструктуризація і погашення заборгованостінаселення й бюджетних організацій; розвиток конкурентного середовища йконкурентних ринкових стосунків у сфері ЖКГ, регулювання діяльності природних монополій,тарифне регулювання; здійснення стратегічних заходів щодо забезпечення стійкогофункціонування та якості обслуговування населення.

Передбачені Програмою заходи включають підвищення ефективності системи управління; організацію конкурентногообслуговування житлової сфери; стимулювання енерго-й ресурсозберігання; упорядкуваннятарифної системи; фінансову підтримку малозабезпечених платників послуг ЖКГ;підвищення забезпеченості житлово-комунальними послугами; підвищення надійностіта якості водо-, газо-, тепло-та електропостачання. Особливе місце в Програмі належитьзаходам, які стимулюють населення великих міст України щодо створеннякондомініумів й товариств власників житла шляхом спрощення процедур реєстрації,передачі нежитлових приміщень і земельних ділянок в управління ТВЖ.

Ресурсозберігання вжитлово-комунальному секторі має здійснюватися в безпосередніх споживачів зарахунок установки приладів обліку енергетичних і водних ресурсів і стимулюванняекономії споживання в комунальних і енергетичних мережах за рахунокмодернізації мереж, застосування устаткування, що знижує непродуктивні втрати.

Основна умова зниження бюджетнихвитрат міста, обумовлених перевитратою ресурсів у сфері ЖКГ, – перехід віднормативної оплати споживання з розрахунку на людину, сім'ю до плати зафактичне споживання. У зв'язку із цим необхідно посилити комерційну мотиваціюжителів до установки приладів індивідуального, поквартирного обліку реальногоспоживання води, енергії. Позитивний ефект досягається також застосуванням двотарифнихлічильників і двоставкових тарифів. Має практичний інтерес розвиток ідеїдиференціації ставок оплати житла залежно від його якості й місця розташування.Для реалізації цього задуму потрібна класифікація та структуризація житловогофонду міста.

Для вирішення проблеми соціальноїпідтримки малозабезпечених верств городян необхідно передбачити щорічневиділення бюджетних коштів міста для надання населенню субсидій і пільг щодооплати житлово-комунальних послуг, що вимагає певної статті бюджетних витратдля фінансування житлових соціальних субсидій. Потрібний облік усіх витрат,пов'язаних з оплатою житлово-комунальних послуг з метою адекватногофінансування споживачів, у яких витрати перевищують стандарти [6, с. 91].

Досвід реалізації програмних заходівпідвищення ефективності управління житлово-комунальним сектором великих містУкраїни свідчить на користь застосування механізму державно-приватногопартнерства в управлінні вказаним сектором. Розвиток державно-приватнихстосунків у ЖКГ міста сприяє прийняттю стабільних правил та умов співпраці міжміською владою й бізнесом, припливу іноземних капіталів, зміцненнюінвестиційної привабливості регіону. Організація державно-приватногопартнерства дозволяє притягнути засоби приватних інвесторів без відчуженнягромадської інфраструктури в приватну власність.

Програмно-цільове управлінняжитлово-комунальними проектами великого міста допускає розробку й застосуваннякритеріїв оцінки якості та ефективності роботи керівної компанії.Рекомендується застосовувати такі критерії: динаміка збору платежів зажитлово-комунальні послуги; своєчасність здійснення платежів; зниженнязаборгованості перед підрядниками й організаціями, які забезпечують ресурсами;наявність і виконання графіків робіт з експлуатації житлового фонду; контрольза якістю й кількістю послуг; своєчасність реагування на скарги, що надходятьвід громадян.

На підставі регулярнихспостережень і оцінок міської влади проводиться інформування керівноїорганізації щодо напрямів її діяльності, які з точки зору власника потребуютьполіпшення.

Проведенедослідження державного регулювання розвитку ЖКК дозволило нам зробити таківисновки.

1. До основних закономірностей розширеноговідтворення ЖКГ належать:

  1. – створення оптимальноїструктури ЖКК регіону та повна її інтеграція з іншими елементами соціальноїінфраструктури та підсистемами регіонального господарства;
  2. – першочергове створеннянеобхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в регіонах галузейсоціальної інфраструктури, у тому числі ЖКГ;
  3. – забезпечення високоїсоціальної спрямованості розвитку ЖКК регіону на основі повного врахуванняреальних потреб населення в цьому виді послуг;
  4. – постійне вдосконаленняорганізаційно-економічного механізму розвитку і розміщення регіональнихкомплексів соціальної інфраструктури.

2. На основі оцінки сучасних тенденцій розвитку ЖКГ України на національномуі регіональному рівнях виявлено ряд стійких позитивних зрушень ужитлово-комунальній сфері. Також відзначено негативні тенденції, подолання якихсприятиме поліпшенню житлово-комунальних умов проживання населення. Усі цітенденції мають бути враховані при розробленні регіональної стратегії розвиткуЖКК.

3. Сталий соціальний розвиток неможливий без системного підходу дорозвитку сучасної інфраструктури житлово-комунального комплексу. Для цьогопотрібне втілення заходів щодо підвищення ефективності житлового фонду,модернізації систем комунальної інфраструктури, підвищення якості та надійностіпостачання комунальних ресурсів, впровадження сучасних технологій і підготовкикваліфікованих управлінських кадрів.

4. У напрямі підвищення якості надання житлово-комунальних послуг черезудосконалення системи державного управління ЖКК і впровадження передових технологійпотрібне: удосконалення системидержавного регулювання у сфері житлово-комунальних послуг; створення умов длязалучення довгострокових фінансових інструментів з метою підвищенняефективності житлового фонду і систем комунальної інфраструктури та формуваннявисококваліфікованих управлінських кадрів; впровадження при підтримці державипередових технологій зі збору, зберігання даних про споживання комунальних ресурсів,видачі рахунків і збору коштів з їх «автоматичним розподілом» по постачальниках-кредиторах.

Бібліографічні посилання

  1. 1. ЄвсєєваО. О. Стратегічні напрямисоціального розвитку, шляхи державного регулювання : монограф. / О. О. Євсєєва.– К. : СПД-ФО Коваленко В. Ф., 2011. – 524 с.
  2. 2. КуценкоВ. І. Соціальний вектор економічного розвитку / В. І. Куценко.– К. : Наук. думка, 2010. – 735 с.
  3. 3. ПакулінС. Л. Методологічний апарат прогнозуваннясоціально-економічного розвитку / С. Л. Пакулін// Вісн. Дніпропетр. ун-ту. – серія «Економіка». – Дніпропетровськ, 2011. – Т. 19, вип.5(3), № 10/1. – С. 246–255.
  4. 4. ПакулінС. Л. Методологічні основипідвищення ефективності державного регулювання соціально-економічного розвитку/ С. Л. Пакулін // Економічний простір : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ :ПДАБА, 2011. – № 54. – С. 85–95.
  5. 5. Пакулін С. Л. Обґрунтування й вибірмоделі, що забезпечує стійкий і динамічний соціально-економічний розвиток України/ С. Л. Пакулін, О. О. Топчій // Економічний простір : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2012. – № 57. – С. 170–174.
  6. 6. Пакулін С. Л. Парадигма управліннястійким соціально-економічним розвитком / С. Л. Пакулін, О. О. Топчій // Економічнийпростір : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2012. – № 58. – С. 89–93.

Надійшла до редколегії 06.12.2012р.














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru