Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 338.242.4:364.043

А.А. Пакуліна

Українська державна академія залізничного транспорту (м. Харків)

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ ПРИ УПРАВЛІННІ СТІЙКИМ РОЗВИТКОМСОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Представлені результати аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду взаємодії державнихвладних структур і господарюючих суб'єктів при управлінні стійким розвиткомсоціальної сфери. Обґрунтований алгоритм вдосконалення процесу взаємодіїсуб'єктів інвестиційного ринку при управлінні цим розвитком. Проведений аналіз порівняльноїефективності різних форм участі приватного капіталу в заходах, які сприяютьстійкому розвитку і реалізації інвестиційних проектів у соціальній сфері.

Ключові слова: соціальна сфера, стійкий розвиток, державне регулювання, ефективність, алгоритм.

Представлены результаты анализа отечественного и зарубежного опыта взаимодействиягосударственных властных структур и хозяйствующих субъектов при управлении устойчивымразвитием социальной сферы. Обоснован алгоритм совершенствования процесса взаимодействиясубъектов инвестиционного рынка при управлении этим развитием. Проведен анализсравнительной эффективности различных форм участия частного капитала вмероприятиях, способствующих устойчивому развитию и реализации инвестиционныхпроектов в социальной сфере.

Ключевые слова: социальная сфера, устойчивое развитие,государственное регулирование, эффективность, алгоритм.

In thearticle the results of analysis of domestic and foreign experience ofco-operation of state government structures and managing subjects have beenpresented at managing the steady development of social sphere. The algorithm ofimproving the process of co-operation of subjects of investment market has beengrounded at managing this development. The analysis of comparative efficiencyof different forms of participation of private capital has been conducted inmeasures, cooperant steady development and realization of investment projectsin the social sphere.

Keywords : social sphere,steady development, government control, efficiency, algorithm.

В умовах глобалізації економіки ієвроінтеграційного вектора розвитку України проблема стійкості розвиткугосподарюючих суб'єктів соціальної сфери трансформується в завдання динамічноїрівноваги. Неодночасне формування різних економічних і соціальних процесів,різноспрямований характер їхньої динаміки, відмінності в мірі і тривалості їхньоїзміни під впливом інструментів непрямого і прямого регулювання надзвичайноускладнюють проблему забезпечення такої рівноваги. Для ухвалення відповіднихрішень потрібна адекватна, розгорнута статистична база, яка б дозволялаоперативно кількісно вимірювати поточні процеси, прогнозувати загальні йприватні тенденції розвитку й наслідків тих рішень, що приймаються. Слід ураховуватичинник невизначеності, ризику, непередбачуваності при управлінні процесомстійкого розвитку.

На нашу думку, з точки зоруринкової моделі стійкість будь-якої економічної підсистеми забезпечуєтьсярівновагою на ринках ресурсів, у тому числі фінансових і трудових, та ринках послуг.Рівновага попиту й пропозиції на ринку соціальних послуг, у свою чергу,залежить від політики прибутків. Складно формований в умовах реальних прибутківзначної частини населення України, які падають, локальний попит миттєвоперехоплюється зарубіжними фірмами, готовими негайно поставити на ринокнеобхідну продукцію (наприклад, лікарські препарати), що утрудняє структурніперетворення місцевих виробників, і останні перетворюються на провідниківімпортних товарів на вітчизняні ринки.

В цілому стійкість господарюючих суб'єктів усоціальній сфері забезпечується стійкістю економічної системи, рівнем взаємодіїїї структурних підсистем, а також здатністю видів діяльності соціальної сферисамостійно формувати поточні і стратегічні цілі, створювати механізм адаптаціїдо можливих змін будь-якого рівня, знаходити резерви самоорганізації йсаморозвитку. Перехід до ринкової економіки за допомогою реформ, що проводятьсяв Україні, не може відбутися миттєво, а тим більше одночасно в матеріальній ісоціальній сферах, оскільки цей процес, як правило, поетапний, що вимагаєтривалого періоду часу, упродовж якого мають бути здійснені кардинальніперетворення господарських і організаційно-управлінських структур, сформовані іприведені в дію раціональні механізми регулювання ринкових стосунків,забезпечена нормативно-правова, економічна, організаційна, політична, фінансовапідтримка з боку держави.

Проблеми вдосконалення організаційно-економічногозабезпечення розвитку соціальної сфери знайшли відображення в наукових працяхбагатьох провідних зарубіжних та українських учених. Питання сталого розвитку розглянули в своїх публікаціях О. Білорус[1], М. Голубець[2], В. Куценко, В. Поліщук [5], В. Шевчук[6]. Територіальні аспекти розвитку соціальноїсфери відображені в роботах О. Барановського, В. Куценко [3], В. Маркової, А. Мельник,О. Новікової, В. Новікова [4], Л. Омеляновича, В. Столярова, А. Степаненка, С. Соболь,Л.Чернюк, М. Фащевського та ін. Проте проблема взаємодії державних владнихструктур і господарюючих суб'єктів при управлінні стійким розвитком соціальноїсфери залишається недостатньо вивченою як в українській, так і в світовійнауці. Аналіз наявних досліджень вказує на відсутність у більшості з нихкомплексного бачення концептуальної моделі вдосконалення процесу взаємодіїсуб'єктів інвестиційного ринку при управлінні стійким розвитком соціальноїсфери, без чого неможливе обґрунтування адекватної для умов України стратегії їїреформування та прийняття відповідних законодавчих актів.

Метою нашого дослідженнястали такі завдання: узагальнення результатів аналізу вітчизняного ізарубіжного досвіду взаємодії державних владних структур і господарюючихсуб'єктів при управлінні стійким розвитком соціальної сфери; обґрунтуванняалгоритму вдосконалення процесу взаємодії суб'єктів інвестиційного ринку приуправлінні цим розвитком; здійснення аналізу порівняльної ефективності різнихформ участі приватного капіталу в заходах, які сприяють стійкому розвитку іреалізації інвестиційних проектів в соціальній сфері.

В основіінноваційного типу соціального розвитку лежить сукупність інновацій в усіхсферах життєдіяльності, у тому числі з використанням технологічних систем,інформаційно-комунікаційних технологій і пов’язаних із ними громадських змін.Нами були виявлені особливості інноваційного типу соціального розвиткутериторій України: радикальні зміни структури й характеру управління, наслідкомяких є розширення та активізація інноваційної діяльності в різних сферахжиттєдіяльності; зростання ефективності реалізації комплексних проектів відновленнята розвитку вітчизняних виробництв і територій; наявність інфраструктури, щозабезпечує створення та використання різного роду ресурсів (у тому числіінформаційних) у необхідному для інноваційного розвитку обсязі; універсальністьсамої інноваційної діяльності, зі створення різного роду інновацій івиробництв, а також визначення конкурентоспроможності розвитку територій; можливістьотримання необхідної інформації на основі автоматизованого доступу з метою аналізурезультативності здійснюваної політики та обліку балансу інтересів і соціальноївідповідальності; висока сприйнятливість соціально-економічними агентами новихідей, знань і технологій різного функціонального призначення, а такожвикористання їх у практичній діяльності.

Систематизація ключових моментів, що торкаються суті, особливостей і метиінноваційного типу сталого соціального розвитку, дозволила запропонувати формулуінноваційного типу сталого соціального розвитку територій України: «знання –можливість – мотивація – дія – результат» – і, як наслідок, виявити такі його основні принципи: стратегічнецілепокладання визначається необхідністю бачення довгострокової перспективи розвиткуУкраїни на основі активізації та розвитку наявного потенціалу з опорою нарозроблення стратегії соціально-домінантного розвитку територій; забезпеченістьресурсами припускає наявність необхідного потенціалу для реалізації інноваційноготипу соціально-домінантного розвитку; баланс інтересів і соціальноївідповідальності є найважливішою мотивацією та встановлює правила функціонування івзаємодії національних агентів через формування відповідних інститутів; інтеграціяділової та соціальної активності різних внутрішньо-і міжрегіональних агентів, щосприяють зростанню загальної інноваційності та конкурентоспроможності системисоціально-домінантного розвитку територій; результативність припускає отриманняекономічного, соціального, екологічного, науково-технічного та іншихрезультатів від впровадження інновацій, а також безпосереднє формування системиоцінювання здійснюваних заходів.

У результаті проведеного в ході дослідження аналізу вітчизняного ізарубіжного досвіду взаємодії державних владних структур і господарюючихсуб'єктів при управлінні стійким розвитком соціальної сфери нами були зроблені такі висновки:

  1. -у соціальній сфері представлені всі основніінституціональні форми організації : приватнопідприємницька, неприбуткова ідержавна;
  2. -державне фінансування соціальної сфери більшцілеспрямоване і часто служить основою для спільного фінансування програмрозвитку соціальних об'єктів і комплексів;
  3. -у практиці державного фінансування основнимистають два способи: залучення позабюджетних джерел для фінансування державнихпроектів і програм; стимулювання механізмів самофінансування соціальної сфери, якепотребує створення державою належних умов, щодо забезпечення ефективногоздійснення цих способів;
  4. -податкові й інші стимули сприяють припливу всоціальну сферу приватного капіталу;
  5. -для ефективного розвитку позабюджетних джерелфінансування, стимулювання благодійної діяльності потрібне створення неурядовихблагодійних організацій з метою організації ресурсної підтримки соціальноїсфери, які б мали належну нормативно-правову підтримку з боку держави,створюючи пільгове оподаткування та інші преференції для організацій та осіб, щоберуть участь у благодійних акціях;
  6. -чим вище громадський характер споживання і«неприбутковість» об'єктів соціального призначення, тим більшою є часткаїхнього державного фінансування;
  7. -необхідно забезпечити розмежування функцій угалузі інвестування соціальної сфери на національному рівні, сформувати надійніта стабільні джерела фінансування;
  8. -інвестування на регіональному абомуніципальному рівні може бути забезпечене за рахунок введення спеціальнихподатків, що надходять безпосередньо в прибуткову частину територіальнихбюджетів (при цьому стійкості процесів інвестування на регіональному рівнімогла б сприяти передача в прибуткову частину бюджетів суб'єктами соціальноїсфери певної частки прибутків від зовнішньоекономічної діяльності; крім того,необхідно забезпечити спрямування місцевими бюджетами податків на фінансуванняне лише поточних витрат, але й інвестицій);
  9. -приватизація державних підприємств усоціальній сфері сприяє скороченню державного фінансування, а держава при цьомуне здійснює прямі вкладення бюджетних коштів в інвестиційні проекти, пов'язаніз розвитком соціальної сфери, віддаючи перевагу непрямим методам підтримки інвестиційногопроцесу;
  10. -основою державних гарантій збереження йрозвитку соціальної сфери має залишитися державне фінансування при ефективномурозвитку позабюджетних джерел фінансування об'єктів соціальної сфери.

При здійсненні економічнихперетворень слід ураховувати, що нові господарські механізми не можна розробитибез урахування стану громадських стосунків, що склалися, і діючих в Українісоціально-політичних сил, оскільки будь-який господарюючий суб'єкт єгромадським простором, у рамках якого основний масив організаційно-економічнихстосунків перетворюється з конкретних форм у складні, нестійкі й суперечливікомбінації. Так, наприклад, недостатність бюджетних асигнувань, на нашу думку,має бути практично еквівалентно компенсована таким:

  1. -створеннямособливого механізму реалізації політики стійкого розвитку, що припускаєвикористання спеціальних гарантійних фондів і диференційованих кредитних ставок,включаючи гнучку інвестиційну підтримку, орієнтовану на інноваційну діяльність усоціальній сфері;
  2. -створеннямсистеми пільгового оподаткування прибутку, отриманого за рахунок інноваційнихзаходів;
  3. -наявністюсистеми пільгового патентного і ліцензійного обслуговування господарюючих суб'єктівсоціальної сфери;
  4. -введеннямдодаткових стимулів для розвитку підприємництва.

Особливо слід зазначити, щодержавні кредити, які надаються суб'єктам соціальної сфери, повинні матиадресну підтримку, для чого доцільне створення спеціальних інвестиційнихінститутів. Безумовно, пожвавлення внутрішнього ринку продукції і послугорганізаційно-правових структур соціальної сфери вимагає координації зусильрізних відомств, органів управління, державних владних структур, які повинні окреслитиколо пріоритетних напрямів стійкого розвитку відповідно до таких критеріїв, як:1) ресурсозабезпеченість, 2) економічний потенціал і 3) зайнятість.

Як і раніше, існує необхідністьзбільшення обсягу державних інвестицій на розвиток суб'єктів соціальної сфери іпідтримку прогресивних інновацій. У той же час обмеженість державних фінансовихресурсів та існуюча тенденція ширшого використання децентралізованих джерелфінансування обумовлюють стратегічну необхідність диференційованого підходу довибору напрямів інвестування суб'єктів соціальної сфери з метою її стійкогорозвитку. У зв'язку із цим стає актуальним створення державою механізмурегулювання, спрямованого на забезпечення взаємодії господарюючих суб'єктіввиробничої і соціальної сфери, що контролюється державою і дає можливістьнаправляти інвестиційні засоби на цілі розвитку (за умови їхньої взаємодії)господарюючих суб'єктів як виробничої сфери, так і соціальної сфери напільгових умовах. Для цього державою мають бути розроблені нормативи, що дозволятимутьздійснювати інвестування на пільгових умовах залежно від рівня диверсифікаціїінвестиційного портфеля господарюючих суб'єктів. Це дозволить інвесторамвкладати інвестиційні кошти в розвиток господарюючих суб'єктів виробничої ісоціальної сфери при використанні можливостей того або іншого господарюючогосуб'єкта у своїх цілях, а також забезпечить необхідні умови для здійсненнягосподарської діяльності.

Господарюючі суб'єкти соціальноїсфери різних видів економічної діяльності можуть вступати у взаємодію,спрямовану на вдосконалення механізму залучення коштів, за умови збільшенняприбутковості від вкладення вільних коштів держави, інституціональних іприватних інвесторів, мінімізації ризиків вкладень. При цьому державі необхідновирішити ряд завдань щодо розробки економічних, організаційних, нормативних,правових заходів, спрямованих на створення умов для диверсифікованого вкладаннянаявних вільних коштів як на національному, так і на регіональному рівні вінституціональних і приватних інвесторів в різні види діяльності з метоюпідвищення рівня привабливості вкладання інвестиційних засобів у соціальну сферу.У той же час організаційні, економічні, фінансові, технічні й інші заходи спрямованіна ефективне функціонування механізму інвестування діяльності суб'єктівсоціальної сфери, повинні враховувати як економічні інтереси держави,потенційних інвесторів, так і інтереси широкого кола споживачів для створенняоптимальної взаємодії, що задовольняє як державу, так і вкладників фінансовихкоштів у соціальну сферу при підтримці відповідної якості продукції та послуг.

Для вдосконалення процесууправління стійким розвитком соціальної сфери і залучення фінансових коштівдержави потрібне створення фонду, що акумулює фінансові надходження з різнихджерел, метою якого стала б розробка пакета пропозицій для федеральних ірегіональних владних структур щодо нормативно-правового забезпечення пільговогофункціонування підприємств соціальної сфери, а основними завданнями – ухваленнярішення про бюджетне фінансування або отримання гранта на розвиток будь-якогопідприємства соціальної сфери; координування потоків фінансових коштівінвесторів. При цьому створений фонд, що акумулює інвестиційні засоби,служитиме сполучною ланкою між державою, інвесторами та господарюючимисуб'єктами, які на основі існуючих або знову створюваних законів, норм пропільги дозволять координувати фінансові кошти відповідно до можливостейгосподарюючих суб'єктів соціальної сфери, задовольняти інтереси держави,інвесторів і широкої аудиторії. Оскільки господарюючі суб'єкти соціальної сферине є ліквідними підприємствами, але відповідають інформаційним, організаційнимвимогам, що висуваються державою, через певний часовий проміжок державоюповинні проводитися конкурси на надання таким господарюючим суб'єктам гранта,при цьому фінансування гранта може бути також здійснене державою.

Процес управління стійкимрозвитком соціальної сфери і регулювання діяльності суб'єктів соціальної сфери маєздійснюватися адміністрацією регіону, міста, області, а також національнимиорганами управління, оскільки діяльність господарюючих суб'єктів, щореалізується в соціальній сфері, можна охарактеризувати як таку, що маєсуспільно корисну спрямованість. Така діяльність, за своїм визначенням, тобточерез її соціальну і суспільно корисну значущість, має підтримуватися йфінансуватися в різній мірі за рахунок коштів адміністрації регіону, міста,області, а також бюджету держави. Для впровадження усієї сукупності заходів,спрямованих на вдосконалення процесу управління стійким розвитком соціальноїсфери і взаємодії суб'єктів інвестиційного ринку при управлінні соціальноюсферою, а також господарюючих суб'єктів різних видів діяльності соціальноїсфери, потрібна розробка комплексу заходів організаційно-економічного характеруз регулювання процесу управління стійким розвитком соціальної сфери.

У розробленому нами алгоритмівдосконалення процесу взаємодії суб'єктів інвестиційного ринку при управлінністійким розвитком соціальної сфери відображена також і сукупність регулюючихзаходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення процесу інвестуваннягосподарюючих суб'єктів як соціальної сфери в цілому, так і за видами економічноїдіяльності, при здійсненні фондом координаційних дій та забезпеченні контролюза рухом інвестиційних коштів держави, інституціональних і приватних інвесторів(рисунок).

Алгоритм удосконалення процесу взаємодії суб'єктів інвестиційного ринку

Рис. Алгоритм удосконалення процесу взаємодії суб'єктівінвестиційного ринку при управлінні стійким розвитком соціальної сфери

Таким чином, для впровадженняусієї сукупності заходів із формування механізму управління стійким розвиткомсоціальної сфери вважаємо за раціональне створення фонду, що акумулює засоби,залучає вільні фінансові кошти, відповідає за вдосконалення процесу і дозволяєінвесторам, які вкладають кошти у підприємства та організації соціальної сфери,зменшувати ризик вкладень, а також мінімізувати за тимчасовими параметрамипроцес інвестування.

При цьому до різних форм взаємодіїдержави та приватного капіталу при реалізації заходів з управління стійкимрозвитком соціальної сфери можна віднести такі: приватизація; франчайзинг;концесійні проекти; контрактна система; лізинг. У таблиці наведені результати оцінкиефективності різних форм залучення приватного капіталу у процес вдосконаленнямеханізму управління стійким розвитком соціальної сфери і реалізаціїінвестиційних проектів у соціальній сфері.

Таблиця

Порівняльна ефективність різних форм участі приватного капіталу в заходах, що сприяють стійкому розвитку соціальної сфери та реалізації інвестиційних проектів у соціальній сфері

Формиучасті

Ефективністьпри будівництві

Ефективністьпри експлуатації

Можливістьдодаткового фінансування

Ступіньстратегічного контролю з боку держави

Приватизація

висока

середня

середня

низька

Франчайзинг

низька або середня

середня

середня

середня

Концесійні проекти

висока

низька

низька

середня

Контрактна форма

низька

низька

відсутня

висока

Лізинг

низька

висока

середня

висока

Висновки таперспективи подальших наукових розробок.

1. Необхідність збільшення обсягуінвестицій у розвиток соціальної сфери в умовах обмеженості державнихфінансових ресурсів та існуючої тенденції розширення використання децентралізованихджерел фінансування обумовлює необхідність розробки науково обґрунтованогопідходу до вибору напрямів інвестування суб'єктів соціальної сфери з метою їїстійкого розвитку.

2. Для розробки комплексу заходіворганізаційно-економічного характеру територіальним органам управління доцільновикористовувати розроблений алгоритм удосконалення процесу взаємодії суб'єктівінвестиційного ринку при управлінні стійким розвитком соціальної сфери.

3. Для забезпечення стійкогорозвитку соціальної сфери є раціональним створення фонду, що акумулює кошти ізалучає вільні фінансові кошти, відповідає за вдосконалення процесу. Цедозволить інвесторам, що вкладають кошти у підприємства й організаціїсоціальної сфери, зменшити ризик вкладень, а також мінімізувати за тимчасовимипараметрами процес інвестування.

4. Територіальним органамуправління рекомендується використовувати розроблену таблицю порівняльногоаналізу ефективності різних форм участі приватного капіталу в заходах, щосприяють стійкому розвитку і реалізації інвестиційних проектів у соціальнійсфері.

Перспективи подальших наукових досліджень уцьому напрямі такі: розробка методичного підходу до оцінки ефективності роботипідприємств різних видів діяльності соціальної сфери; застосуванняінформаційних систем підтримки ухвалення рішень у процесі взаємодії суб'єктівінвестиційного ринку при управлінні стійким розвитком соціальної сфери.

Бібліографічніпосилання

  1. 1. БілорусО.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток : системні маркетологічні дослідження /О.Г.Білорус, Ю.М.Мацейко.– К. : МАУП, 2005.– 492 с.
  2. 2. ГолубецьМ.А.Розвиток «сталий» чи «збалансований»? /М.А.Голубець // Укр. географ. журн.– 2006.–№2.– С. 66–69.
  3. 3. КуценкоВ. І. Соціальна сфера: реальність і контури майбутнього(питання теорії і практики) / В. І.Куценко. – Ніжин : Аспект-поліграф, 2008. –818 с.
  4. 4. Новиков В. М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний івітчизняний досвід) / В. М. Новиков. – К. : IE HAH України, 2000. – 274 с.
  5. 5. Поліщук В.Г.Понятійно-категоріальнийапарат політики стимулювання сталого розвитку регіону / В.Г.Поліщук// Актуальні проблеми економіки.– 2009.– №11.– С. 168–173.
  6. 6. ШевчукВ.Я. Макроекономічніпроблеми сталого розвитку / В. Я.Шевчук. – К. : Гео-принт, 2006.– 200 с.

Надійшла до редколегії 27.11.2012р.














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru