Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 338. 436 (477)

О. І.Табенська

Вінницький національний аграрний університет

ЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Аналізується сутність інтеграційних процесів, які відбуваютьсяна міжрегіональному та регіональному рівні. Пропонується використовуватипереваги інноваційної моделі підприємницької діяльності в Україні дляоптимізації господарської діяльності окремих підприємств та потужнихінтегрованих структур.

Ключові слова: інтеграція, інтеграційні процеси, підприємницька діяльність, інноваційна модель підприємницької діяльності, кооперація,агробізнес, лізинг, ринкова інфраструктура, асоціації, холдинги, кластери,франчайзинг.

Анализируется сущность интеграционных процессов, происходящих на межрегиональноми региональном уровне. Предлагается использование преимущества инновационноймодели предпринимательской деятельности в Украине для оптимизации хозяйственнойдеятельности отдельных предприятий и крупних интегрированных структур.

Ключевые слова:интеграция, интеграционные процессы, предпринимательская деятельность, инновационная модель, кооперация, агробизнес, лизинг, рыночная инфраструктура, ассоциации, холдинги,кластеры, франчайзинг.

Thearticle analyzed the nature of the integration process taking plase at theinterregional and regional levels. It is proposed to take advantage ofinnovatine business models in Ukraineto optimize the economic performance of individual companied powerfulintegrated structures.

Keywords:integration, integration processes, entrepreneurship,innovative business models, cooperatives, agribusiness, leasing, market,infrastructure, associations, holding companies, clusters, franchising.

У світовому господарстві відбуваються суттєві зміни, пов’язані зглобалізацією, інтернаціоналізацією та інтеграцією господарського життя. Початковийлатинський термін « integration», що означає поповнення та відновлення єдності, розповсюджений на практицілише після другої світової війни. Інше, досить важливе поняття – «кооперація» –означає співробітництво і характеризує форму організації виробництва, за якоїпевна кількість людей спільно бере участь в одному або різних, але поєднанихміж собою процесах.

Для забезпеченняконкурентоспроможності української економіки в міжнародному середовищінеобхідно повноцінно використовувати можливості інтегрованих формувань. В удосконаленніорганізації аграрного ринку інтеграційні процеси відіграють особливу роль,проте оптимізація діяльності інтегрованих структур, особливо на регіональномурівні, потребує детального вивчення.

Проблеми та перспективи ефективного розвитку аграрної сфери на основі механізмівінтеграції досліджували В. В. Бакум [5], В. К. Збарський [1], М. Ю. Коденська [2],В. В. Козик [3], Б. В. Курган [9], О. О. Мороз [10], О. Й. Пасхавер [8], Л. А.Хромушина [11], О. Б. Шмаглій [7].

Метою цієї статті є аналіз сутності інтеграційних процесів, яківідбуваються на міжрегіональному та регіональному рівні, а також використанняпереваг інноваційної моделі підприємницької діяльності в Україні дляоптимізації господарської діяльності окремих підприємств та потужнихінтегрованих формувань.

У своїх дослідженнях В. К. Збарський, аналізуючи зародження кооперативногоруху, зауважує, що вчені-економісти М. Туган-Барановський та М. Д. Кондратьєв надаваликооперуванню селянських господарств вирішального значення, особливопостачальницько-збутовій та кредитній кооперації, а також ефективній співпраців кооперативних об’єднаннях дрібних та середніх селянських господарств наоснові механізмів горизонтальної і вертикальної інтеграції [1, с. 42–45].

З ґрунтовними дослідженнями сутності інтеграційних процесів ми маємо змогуознайомитися в працях М. Ю. Коденської. Вона зазначає: «…об’єктивністьінтеграційного процесу, економічною передумовою якого є неперервністьнауково-технічного прогресу і відповідно поглиблення поділу праці, зумовлюєосвоєння господарствами промислової технології виробництва, переробки ізберігання своєї продукції та доведення її до споживача» [2, с. 15].

Сутністю інтеграційнихпроцесів, у широкомурозумінні, є становлення нової цілісності. Створення інтеграційних об’єднаньна макрорівні дозволяє використовувати ресурсозберігаючі технології, здобуватинові знання та навички в сфері управління, зменшувати трансакційні витрати. Наміжрегіональному рівні поширені «м’які» форми інтеграції – асоціації і союзи.На мікрорівні ми спостерігаємо ефективну співпрацю окремих підприємств,організацій та потужних інтегрованих формувань [3, с. 234–235].

Проаналізуємо особливості регіонального розвитку для планування ефективноїдіяльності інтегрованих структур. А. Г. Мазур зазначає, що визначення регіонуяк економічної категорії слід здійснювати за умови його відповідності теоріїекономічних систем. При цьому слід виділити сукупність системо утворюючихознак, які, по-перше, ідентифікують регіон як окрему систему, а по-друге,виділяють його з-поміж інших подібних систем. Під регіоном слід розумітисамостійну господарюючу економічну систему, чітко обмежену територіально,матеріальна і фінансова діяльність якої визначається існуючими законодавчимиактами й управлінськими повноваженнями [4, с. 52–60].

На регіональному рівні досить ефективно функціонуютьінтегровані структури у вигляді кластерів, що дає їм можливість у конкурентнійборотьбі завойовувати нові ринкові сегменти. Склад регіональногоагропромислового кластера зображено на рис.

Склад регіонального агропромислового кластера

Рис. Склад регіонального агропромислового кластера (складеноавтором за даними [5, с. 21–27].)

Таким чином, кластер є однією з найбільшконкурентоспроможних структур на обласному, а в перспективі – на регіональномуринку. Його учасники взаємодіють в основному лише на довгострокових, стійкихдоговірних відносинах. В. В Бакум вважає, що у профільних агропромисловихкластерах регіону з метою ефективного самоуправління доцільно сформувати триступеневуструктуру самоорганізації учасників кластерного утворення.

Вищий рівень включає координаційну раду профільнихагропромислових кластерів регіону та її виконавчу адміністрацію. Наступнийрівень – це координаційна рада профільного агропромислового кластера та йоговиконавча адміністрація. І останній, найнижчий, третій рівень – координаційнарада та виконавча адміністрація безпосередніх учасників технологічного підкластера[5, с. 217–225].

Розглядаючи сутність нових інноваційних структур, В. М. Семцов зазначає, щокластери – це сконцентровані за географічними ознаками групи взаємопов’язанихкомпаній, спеціалізованих постачальників і постачальників послуг, фірм увідповідних галузях, а також пов’язаних з їхньою діяльністю організацій(наприклад, університетів, агентств із стандартизації, торгових об’єднань) упевних галузях, що конкурують, але разом здійснюють спільну роботу [6, с.166–172].

Базовою детермінантою інноваційної модернізації агропромислового комплексув цілому є тріада: інтеграція, інновації, інвестиції, що згодом перетворюютьсяна парадигму «три К» – корпоратизація, капіталізація, комерціалізація. Длямодернізації агропромислового виробництва за вектором впровадження інновацій вумовах обмеженого ресурсного забезпечення доцільне залучення принципів системно-кластерногопідходу.

На думку О. Б. Шмаглія, «вузли сформованих систем розвитку агропромисловихкластерів у вигляді виробників і споживачів інновацій разом із фінансовими танауковими центрами мають підтримувати конкуренцію й інноваційний розвиток поширюванихновітніх розробок за принципами реалізації горизонтального та вертикального інтегрованогозростання у вітчизняному агропромисловому виробництві» [7, с. 119–122].

Отже, як зауважує О. Й. Пасхавер, «у світовому господарстві існують певнімоделі функціонування потужних інтегрованих структур. Перша модель передбачає створення певних інтегрованих формувань завдяки приватизації великогосистемного державного бізнесу за допомогою трудового колективу. Друга модель –створення групи на базі посередницького або банківського капіталу за рахуноксистемного та ефективного бізнесу. Як приклад – діяльність бізнес-групи, в яку реорганізований «Український промислово-інвестиційний концерн» [8, с. 35–45].

На рівні підприємств та організацій на основі попереднього плануваннябізнес-процесів відбувається поєднання матеріальних ресурсів, технологійвиробництва, досвіду організації та проведення технологічних операцій з метоюстворення можливостей для виробництва, переробки, зберігання, реалізаціїсировини та готової продукції шляхом забезпечення найбільш вигідних умов дляінноваційного розвитку окремого підприємства та інтегрованого формування вцілому.

Як позитивний досвід можна назвати діяльність «Українськогопромислово-інвестиційного концерну», де використовується контрактна формаінтеграції, яка дає змогу учасникам структурних підрозділів інтегрованого формуваннястворювати умови для ефективного господарювання. Вони повністю забезпеченісільськогосподарською технікою, виробничим обладнанням, якісним продуктивнимнасінням, добривами та засобами захисту рослин. Інтегратор ЗАТ «Українськийпромислово-інвестиційний концерн» об’єднує аграрний, виробничий, маркетинговийкомплекси, допоміжні служби та надає їм необхідну допомогу для ефективногорозвитку.

У вертикальноінтегрованому формуванні використовуються ресурсозберігаючітехнології, збільшується площа власної сировинної зони для забезпечення виробничихпотужностей переробних підприємств, зменшуються витрати на вирощування,переробку, зберігання й реалізацію сировини та готової продукції.

Зауважимо, що завдяки інтегратору ЗАТ «Український промислово-інвестиційнийконцерн» на Гайсинському цукрозаводі за допомогою інноваційних технологіймодернізуються виробничі потужності, створюються сприятливі умови длявиготовлення, зберігання та реалізації цукру та продуктів переробки цукровихбуряків. На Крижопільському цукрозаводізапроваджені нові вдосконалені схеми очистки соків,проведено модернізацію теплосилового господарства.

Важливою складовою в спільній діяльності інтегрованої структури є чітко спланованадіяльність не тільки за кількісним, а й якісним реформуваннямматеріально-технічного забезпечення у вертикально-інтегрованих формуваннях, якіфункціонують у Вінницькій області, зокрема в «Українському промислово-інвестиційномуконцерні», у СТОВ «Кряж і К°», ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», а також вінтегрованій структурі «Астарта-Київ».

Ефективними є не тільки інвестиційні ресурси, а також співпраця зрегіональною владою, банківськими установами, організаціями, які займаютьсяпостачанням сільськогосподарської техніки, пального, нових виробничихпотужностей для переробних підприємств. Вертикальноінтегровані структуриконтролюють весь технологічний ланцюг: від вирощування сільськогосподарськоїпродукції до її реалізації кінцевому споживачеві. Факторами, які зумовлюютьзміни в системі управління, слід вважати: впровадження науково-технічногопрогресу, використання міжнародних стандартів обліку, функціонування спільнихта дочірніх господарських структур, ефективна співпраця на основівзаємовигідних контрактів між аграрними та переробними підприємствами.

На сучасному етапі, вважає Б. В. Курган, з’явилися нові інтегрованіформування, де контрольним пакетом акцій володіють саме цукрові заводи. Задопомогою договірних відносин регулюються взаємозв’язки між усіма учасникамиінтегрованого об’єднання. Суть вертикальних координаційних механізмівзбалансовує співпрацю всіх суб’єктів господарювання в цукробуряковому підкомплексі[9, с. 71–73].

Інтегрована сільськогосподарська територіальна система, яка є сукупністюоб’єднаних сільськогосподарських підприємств, уже сформована у Вінницькійобласті. Звертає на себе увагу переважання регіонального типу інтегрованихформувань, тобто ситуація, коли підприємства локалізовані найчастіше в кількохадміністративних районах. Лояльність державної влади є ключовою та необхідноюумовою функціонування великих інтегрованих сільськогосподарських формувань [10,с. 96 – 103].

Пропонується для ефективного розвитку підприємницької діяльності в Українівраховувати ситуацію, яка склалася на світовому продовольчому ринку. Особливуувагу необхідно звернути на нормативи та стандарти якості провідних міжнароднихорганізацій. Першочерговими кроками є виділення експортної товарноїспеціалізації агропродовольчого комплексу країни з урахуванням рівнів світовоїконкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції, а такожстворення регіональних програм розвитку агропродовольчого експорту на основіврахування зональної спеціалізації сільськогосподарського виробництва танеобхідності охоплення даними програмами товаровиробників усіх формгосподарювання. Необхідним є здійснення належного контролю якісної безпекиекспортної продукції та адаптації вітчизняних стандартів до міжнародних вимог ізаконодавства Європейського Союзу з гігієни та якості харчових продуктів.

Ми підтримуємо точку зору Л. Хромушиної стосовно того, що економічний механізмстимулювання виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції можебути представлений трьома складовими: економічні важелі та стимули; економічнісанкції; організаційно-правове забезпечення. Економічні важелі та стимули захарактером впливу на сільгоспвиробника є позитивними: пільгове оподаткування,пільгове кредитування, встановлення надбавок до закупівельних цін на екологічночисту продукцію (50–70%), цільове державне фінансування природоохоронних робіт,придбання технічного обладнання за пільговими цінами, екологічне страхування.

Економічні санкції передбачають зниження цін на екологічно забрудненупродукцію, штрафи, підвищення плати за землю, воду та інші засоби негативноговпливу.

Висновки. На сучасному етапізалишається актуальним питання ефективного регіонального розвитку. Особливуувагу необхідно звернути на зарубіжний досвід, а особливо високорозвиненихкраїн Європейського Союзу. Інноваційний розвиток регіонів забезпечуєнадходження до центрального та місцевих бюджетів, сприяє відродженню соціальноїсфери села, за допомогою активної участі потужних інтегрованих формуваньстворює нові робочі місця та сприятливі культурно-побутові умови для сільськихтериторій. Вважаємо, що в Україні варто комплексно поєднати загальнодержавні тарегіональні програми, створити сприятливий інвестиційний клімат, зменшитиміграцію робочої сили, продовжити фінансування стратегічних галузей, які здатнізабезпечити економічну безпеку країни.

Отже, інтеграція – це об’єднання господарюючих суб’єктів, якісне оновлення їхньоївзаємодії, яке дає змогу знизити виробничі витрати за рахунок спеціалізаціїучасників інтегрованої структури, а також підприємства, які пов’язаніпослідовністю стадій виробництва, переробки, зберігання, транспортування,реалізації продукції і підвищення конкурентоспроможності постачання сировиннихресурсів та комплектуючих матеріалів.

Бібліографічні посилання

  1. 1. Збарський В. К. Проблеми кооперуванняселянських господарств у працях М. Д. Кондратьєва /В. К. Збарський // Економіка АПК. – 2004. – №11. – С.42–45.
  2. 2. Коденская М. Е. Агропромышленныепредприятия и агрофирмы в условиях перехода к рынку / М. Е. Коденская, В. А.Киселев. – К. : УСХА, 1993. – С. 5–13.
  3. 3. Козик В. В. Міжнародні економічнівідносини : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Козик, Л. А. Панкова,Н. Д. Даниленко. – 7-ме вид., стереотип. – К. : Знання, 2008.– С.234–235.
  4. 4. Мазур А. Г. Роль та значенняекономічного регіону в національній економіці / А. Г. Мазур // зб. наук. пр. Вінницьк.держ. аграр. ун-ту ; наук. ред. Л. П. Середа. – Вінниця : ВДАУ, 2006. – Вип.28. – С. 52–60.
  5. 5. Бакум В. В. Самоорганізація вагропромислових регіональних кластерах / В. В. Бакум // Економіка АПК. – 2009.– № 1. – С. 21–27.
  6. 6. Семцов В. М. Теоретико-прикладнетрактування ролі фактора кластерної організації в аграрному секторі України /В. М. Семцов // Економіка АПК. – 2010. – № 6. – С. 166–172.
  7. 7. Шмаглій О. Б. Інноваційний розвитоксільського господарства та харчової переробної промисловості / О. Б. Шмаглій //Економіка АПК. – 2010. – № 25. – С. 119–122.
  8. 8. Пасхавер О. Й. Формування великого приватногокапіталу в Україні / О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, Л. 3. Суплін. – К. :Міленіум, Центр екон. розв., 2004. – С. 13–17.
  9. 9. Курган Б. В. Міжгалузеві відносини уцукробуряковому підкомплексі АПК / Б. В. Курган // Агроінком. – 2004. – № 1–2.– С. 71–73.
  10. 10. Мороз О. О. Діяльність інтегрованих сільськогосподарськихпідприємств / О. О. Мороз, В. М. Семцов // Економіка АПК. – 2010. – № 4. – С.96–103.
  11. 11. Хромушина Л. А. Еколого-економічнабезпека розвитку сільськогосподарських підприємств : автореф. дис. … канд.екон. наук : спец. 08.00.04 / Л. А. Хромушина.– Житомир : Житом. нац. агроекол. ун-т, 2009. – 20 с.

Надійшла до редколегії 14.02.2012 р.














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru